Наталія Томенко: «У нас уже є шанс говорити і бути почутими»

«Невидимі. Стійкість: минуле і сучасність ромів» — виставка під такою назвою відкрилася наприкінці вересня у Києві. Виставку створено Молодіжною агенцією з адвокації ромської культури «АРКА» в партнерстві з Національним історико-меморіальним заповідником «Бабин Яр» та Українським центром вивчення історії Голокосту, за підтримки Посольства Німеччини в Україні, Українського інституту національної пам’яті, Plan International, який фінансується Шведським агентством з міжнародного розвитку та співробітництва (Sida). 

«Невидимі. Стійкість: минуле і сучасність ромів» — це простір, де історія геноциду ромів в Україні поєднується із сучасними історіями ромських громад: їхньою ідентичністю, стійкістю, громадською активністю та внеском у життя України. Через особисті свідчення, архівні матеріали та сучасне мистецтво експозиція говорить про пам’ять не лише як про минуле, а як про основу видимості, гідності та права бути почутими сьогодні.

Незадовго до цього виставка працювала у Львові. Більше розповісти про мету заходу та познайомити з історіями, які представлені на виставці, ми попросили її кураторку — заступницю директора Молодіжної агенції з адвокації ромської культури «АРКА» Наталію Томенко.

«Ця виставка — про повернення видимості. Про те, як колись забуті ромські голоси сьогодні звучать знову гучно, говорять про права, про те, якими різними є роми. І про те, який важливий внесок вони зробили в сучасне українське суспільство»

— Пані Наталю, ви є кураторкою виставки «Невидимі. Стійкість: минуле і сучасність ромів», яка побувала вже у кількох містах, зокрема, і у Львові. Чому для вас було важливо показати її саме в цьому місті? І чому ви обрали назву «Невидимі»? Хто ці невидимі в українському суспільстві?

— Назву «Невидимі» ми обрали тому, що роми, на жаль, частково невидимими сьогодні. І вони були невидимими під час Другої світової війни. Та і загалом — у різні історичні періоди.

І ця виставка — про повернення видимості. Про те, як колись забуті ромські голоси, сьогодні звучать знову гучно, говорять про права, про те, якими різними є роми. І про те, який важливий внесок вони зробили у сучасне українське суспільство. Для нас було дуже важливим привезти цю виставку, зокрема, до Львова. Адже саме у Львові у 2023 році організацією «АРКА» ми збирали частину свідчень. 

— А хто був саме у Львові під час збору свідчень?

— Під час збору даних свідчень був присутній  Володимир Яковенко («АРКА»). Працювали разом із Миколою Юрченком. Це ромський діяч у Львові, який допомагав нам контактувати саме з громадами тут на місці.

«На жаль, роми сьогодні переживають багато проявів антициганізму в суспільстві. І це, звісно, не є добрим аспектом. Ми маємо надію, що ця ситуація буде змінюватися. І саме ця виставка говорить про це»

— Яку головну ідею ви прагнули донести через цю виставку?

— Про те, що роми є невід’ємною частиною українського суспільства. Про те, що ми робимо багато чого, і про це суспільство має знати і пам’ятати. І віддячувати також. Адже, на жаль, роми сьогодні переживають багато проявів антициганізму в суспільстві. І це не є гарним аспектом. Ми маємо надію, що ця ситуація буде змінюватися. І саме ця виставка говорить про це. І ми залучаємо багато різних державних інституцій. Ми спілкуємося з поліцією, зокрема, розказуємо про те, якими є роми, що вони роблять. І ми змінюємо дискурс, беремо в цьому активну участь. І ми вже бачимо покращення ситуації.

— Експозиція поєднує історію та сучасність. Чому було важливо показати не лише трагічне минуле ромів, а й їхнє сьогодення?

— Ми також говоримо про минуле ромів, про те, що вони були не тільки жертвами, а й активними людьми, які робили свій внесок. А саме на частині виставки, де колажі портретів Олександра Максимова, ми можемо бачити, як роми були воїнами під час Другої світової війни. І сьогодні вони є нашими захисниками у лавах ЗСУ. Ми також говоримо про інших ромів, які беруть активну участь у різних сферах діяльності, зокрема в культурі, медицині та літературі.

— Як повномасштабна війна РФ проти України змінила життя ромської громади ? Чи знайшло це відображення у виставці? 

— Так, я можу сказати, що на стендах про сучасність ромів, ми говоримо про те, як роми беруть активну участь у сьогоднішніх процесах у країні. Як вони створюють проєкти, які допомагають ромській громаді на місцях. Працюють із внутрішньо переміщеними особами, із людьми, які виїхали за кордон і шукають там захисту. Ми говоримо про важливий внесок ромів.

«Я вважаю, що всі аспекти виставки є важливими. Але центральним аспектом є портрети — портрети ромів, які пережили геноцид. Вони були створені ромським художником»

— Які історії або експонати найбільше запрошують відвідувачів, на вашу думки? 

— Я вважаю, що всі аспекти виставки є важливими. Але центральним аспектом є портрети — портрети ромів, які пережили геноцид. Вони були створені ромським художником. Ми збирали свідчення у 2023 році, і за фотографіями та відео, які були зібрані, художник мав змогу створити дані портрети. Також до портретів є додаток — транскрипти свідчень. Вони про те, що ці люди говорили, про важливі елементи  їхньої історії та життя, які вони запамʼятали і якими хочуть поділитись. Виставка українською та англійською мовами, тож усі свідчення у нас перекладені.  

— З якими стереотипами щодо ромів ви намагаєтесь боротись за допомогою цього проєкту? 

— Ми прагнемо боротися з великим спектром стереотипів. На жаль, у сьогоднішньому суспільстві їх доволі багато. Не маю бажання їх озвучувати, але можу сказати, що виставка напряму не працює зі стереотипами. Ми працюємо із людьми. І люди, своєю чергою, спілкуються з іншими. Тому маємо намір працювати із свідомістю людей. Це, по-перше. А по-друге — змінювати дискурс у суспільстві. 

«Думаю, що ця виставка є універсальною. Нам вдалося зробити те, що ми хотіли»

— На кого розрахована виставка? 

— Коли ми розробляли виставку, то для нас було важливо, щоб вона була універсальною. Тобто вона розрахована на аудиторію 16+, на людей, які можуть читати українською та англійською мовами. Які трохи знаються на історії і яким не так важко буде сприймати трагічні аспекти, про які говорять герої. Якщо говорити про дітей та молодь, то у нас є деякі інші аспекти виставки. Наприклад, мультфільм для дітей «Балвала». Також у нас є книга «Земля дихала». У нас є історичні свідчення для старшої аудиторії, якій цікаво це прочитати: про кількість, про те, як, де і коли розстрілювали ромів. Тому я думаю, що ця виставка є універсальною. Нам вдалось зробити те, що ми хотіли. 

«Для нас важливо, щоб, коли відвідувачі виходять із виставки, їхнє уявлення про ромів та їхній внесок розширювалося. Щоб вони розуміли, що роми є такими самими громадянами України, як усі інші»

— Які емоції і думки ви б хотіли, щоб лишили після цієї виставки її відвідувачі? 

— Щоб вони не були байдужими. Ця виставка викликає емоції. І це добре. Адже завдяки емоціям люди запамʼятовують якісь важливі для себе аспекти виставки, які вони побачили. Для нас важливо, щоб коли відвідувачі виходять із виставки, їхнє уявлення про ромів та про їхній внесок розширювалось. Щоб вони розуміли, що роми є такими самими громадянами України, як і всі інші. 

— Чи плануєте ви показувати виставку за кордоном і в Україні, зокрема, в інших містах? 

— Після Львова виставка попрямувала до Києві. Запрошуємо всіх бажаючих долучитись. Вся інформація є у нас на сайті. Слідкуйте за нашими майданчиками. Ми будемо раді вас бачити. 

«Багато поколінь були вимушені мовчати для того, щоб вижити. Я вважаю, що на сьогоднішній день у світі багато інституцій, які можуть захистити права. Тому в нас уже є цей шанс — говорити і не мовчати. Бути почутими»

— Яке значення має цей проєкт особисто для вас, як для кураторки? 

— Для мене це особиста тематика — говорити про ромів, не мовчати. Бо багато поколінь були вимушені мовчати для того, щоб вижити. Я вважаю, що на сьогоднішній день у світі багато інституцій, які можуть захистити права. Кожен із нас знає свої права, і ми можемо їх захищати. Тому в нас вже є цей шанс — говорити і не мовчати. Бути почутими. І для мене важливо, щоб ці історії і люди, історії яких ми висвітлили тут, були впізнаваними. Щоб люди стали ближче один до одного. Я маю на увазі ромів і українське суспільство. Роми є частиною українського суспільства. Щоб вони не були такими чужими і невідомими, а щоб стали більш близькими і зрозумілими. 

— Наскільки мені відомо, на виставці представлені ваші картини? 

— Ці всі шість постерів мої.

— Що Вас надихнуло розповісти кожну з цих історій? 

— У 2018 році ми працювали із транскриптами інтерв’ю з колекції архіву  Shoah Foundation, які розповідають про досвід ромських дітей, що під час геноциду ромів проживали війну та переслідування. І коли я працювала із цими матеріалами, для мене як для художниці було першочергово важливо випустити на полотно ці емоції, які виникали під час прочитання. І таким чином зародився цей проєкт. Одна із історій — історія мого дідуся… Тому цей проєкт є особистим і важливим. 

— Що б хотіли сказати українцям, які ще не знайомі із історією та культурою ромського народу? 

— Першим кроком до того, щоб дізнатись, хто такі роми, є знайомство з їхнім внеском в історію. Тому я запрошую долучитись до нашої виставки. Наразі вона працює у Києві до кінця жовтня. Тож, будь ласка, приходьте, дізнавайтесь та діліться цією інформацією зі своїми рідними. 

***

Виставку створено Молодіжною агенцією з адвокації ромської культури «АРКА» в партнерстві з Національним історико-меморіальним заповідником «Бабин Яр» та Українським центром вивчення історії Голокосту, за підтримки Посольства Німеччини в Україні, Українського інституту національної пам’яті, Plan International, який фінансується Шведським агентством з міжнародного розвитку та співробітництва (Sida). Зміст матеріалу виставки не обов’язково відображає позицію уряду Німеччини та Швеції або Plan International.