Бабин Яр: пам’ять про жертви і урок єдності

29 вересня виповнюється 85 років від початку масових розстрілів у Бабиному Яру. В Україні та світі вшановують День пам'яті жертв Бабиного Яру, що символізує пам'ять про знищення цивільного населення нацистами в роки Другої світової війни. Бабин Яр став місцем страшної загибелі не лише євреїв (які склали більшість жертв у перші дні — понад 33 тисячі осіб 29–30 вересня 1941 року - авт.), а й представників інших спільнот. Так, жертвами нацистського терору в урочищі стали роми, радянські військовополонені, українські націоналісти, пацієнти психіатричної лікарні та інші цивільні громадяни, яких окупаційний режим знищував за расовою, національною чи ідеологічною ознакою. Упродовж вересня-жовтня 1941 року та на початку 1942 року в Бабиному Яру нацисти винищили 5 ромських таборів, які традиційно кочували або зупинялися на околицях Києва. На місці масових розстрілів мирних ромів нині встановлений пам’ятник «Ромська кибитка». Для ромської спільноти пам’ять про Бабин Яр є частиною ширшої пам’яті про геноцид ромів у Європі в роки Другої світової війни. Але пам’ять про трагедію — це не лише згадка про минуле. Це також питання про те, які уроки суспільство здатне винести з історії.

«Окупація ворогом — це завжди репресії, прагнення знищити тих, хто може чинити опір»

На думку директора Інституту світової політики, кандидата політичних наук Євгена Магди, один із головних уроків Бабиного Яру полягає в тому, що окупація приносить із собою репресії та переслідування тих, кого окупант вважає потенційною загрозою.

«Чому нас вчить трагедія Бабиного Яру? Насамперед тому, що окупація ворогом — це завжди репресії, прагнення знищити тих, хто може чинити опір. Звичайно ж, Бабин Яр — це не просто місце масової загибелі людей, але і місце, де нацисти проявили себе у втіленні своєї нелюдської расової теорії, знищуючи євреїв, ромів, психічно хворих... І я думаю, що для України це урок того, що лише у власному, нехай недосконалому, але суспільстві, яке прагне демократії, — я в даному випадку не проводжу аналогію з радянським суспільством, тому що воно було авторитарним — але в нинішніх умовах, 21 століття, саме демократичне суспільство, яке спроможне давати відсіч авторитарній агресії, формувати різні підстави і можливості для того, щоб розвиватися, це суспільство має вміти захищати себе», — говорить Євген Магда.

За його словами, Бабин Яр — це не лише місце масової загибелі людей. Це один із найстрашніших прикладів реалізації нацистської расової теорії, коли людей переслідували та знищували через їхнє походження, належність до певної групи чи інші ознаки. Саме тому, переконаний політолог, пам’ять про Бабин Яр має залишатися частиною сучасного суспільного діалогу — зокрема розмови про те, якою має бути Україна.

«Один з елементів захисту — це створення багатонаціональної політичної нації, української політичної нації, яка проживає на теренах України»

Євген Магда говорить про важливість формування української політичної нації — спільноти громадян України, незалежно від їхнього етнічного походження. Це особливо важливо для багатонаціональної України, де поруч живуть представники різних етнічних громад, зокрема ромської.

«Один з елементів такого захисту — це створення багатонаціональної політичної нації, української політичної нації, яка проживає на теренах України. Це зараз особливо актуально, коли мільйони українців виїхали за кордон як воєнні мігранти, коли наші втрати у протистоянні з Росією справді величезні, але ж ми все одно не відступимося. Коли ми розуміємо, що саме у боротьбі з Росією вирішується доля майбутньої Європи, те як вона буде жити, як буде розвиватися, якою вона буде в найближчі N-ну кількість років», — зазначає він.

У цьому контексті історія Бабиного Яру нагадує: спроби поділити людей за етнічним або расовим принципом можуть мати трагічні наслідки. Нацистська політика знищення будувалася саме на ідеї поділу людей на тих, хто має право жити, і тих, кого оголосили «небажаними». Для ромів ця історична пам’ять має особливе значення. Адже роми стали жертвами нацистського геноциду. Їх убивали в окупованих містах і селах, розстрілювали разом з іншими жертвами, відправляли до таборів смерті. Тому згадувати Бабин Яр — означає говорити і про ромських жертв терору, повертаючи їхні імена та історії до спільної пам’яті України.

«Ворог не розбирає, знищуючи громадян України, хто вони за національністю»

Сьогодні Україна знову переживає війну та російську тимчасову окупацію частини своїх територій. У цьому  директор Інституту світової політики бачить ще один важливий урок історії.

«Ворог не розбирає, знищуючи громадян України, хто вони за національністю», — говорить він. Саме тому, на його думку, українське суспільство має шукати не те, що його розділяє, а те, що дозволяє залишатися спільнотою. Ця думка особливо важлива для представників національних громад України. У російсько-українській війні Україну захищають люди різного етнічного походження, з різними культурними традиціями та мовами. Але їх об’єднує громадянська належність до України та спільна відповідальність за її майбутнє.

Євген Магда порівнює це об’єднання з кулаком, який складається з окремих пальців.

«Ми маємо усіма можливими інструментами консолідувати українців і Україну якомога сильніше […] і діяти як кулак, який складається з пальців, які є нашими етнічними громадами», — зазначає він. Це метафора про силу різних частин, які не втрачають власної ідентичності, але можуть діяти разом.

«Наша війна з Росією — це битва добра і зла. І ми в цій битві маємо усіма можливими інструментами консолідувати українців і Україну якомога сильніше, якомога більш віддано. Ворог не розбирає, знищуючи громадян України, хто вони за національністю. І ми не маємо розбиратися, хто готовий стати до бою з російським агресором», — зазначає політолог.

«Для нас набагато важливіший сам факт інтернаціоналізації і об’єднання цих людей»

Бабин Яр залишається місцем болючої пам’яті для різних спільнот України. Для євреїв — це один із головних символів Голокосту в Україні. Для ромів — частина пам’яті про геноцид ромів. Для українського суспільства загалом — нагадування про масштаби нацистських злочинів та ціну окупації. Тому пам’ять має працювати. Вона може бути й про відповідальність живих за те, щоб подібні злочини не повторювалися, щоб історія не використовувалася для розпалювання ненависті, а різні громади не залишалися на узбіччі спільної історії.

«Для нас набагато важливіший сам факт інтернаціоналізації і об’єднання цих людей», — говорить Євген Магда.

Після війни радянський режим намагався стерти пам’ять про трагічні події, перетворюючи Бабин Яр на місце забудови та промислових відходів. Тому пам’ятати про Бабин Яр — означає пам’ятати про всіх, хто став жертвою нацистського терору. А саме: ромів.

І водночас — пам’ятати, що Україна складається з людей різного походження. Їхні історії, культура та пам’ять є частинами історії всієї країни. Пам’ять про трагедію Бабиного Яру — це відповідальність перед тими, кого було вбито, і перед тими, хто житиме після нас.