«Головний принцип нашої роботи - делікатна просвіта без тиску», кейс-менеджерка з ГЗН Луїза Фурсенко

Луїза Фурсенко – кейс-менеджерка з ГЗН (гендерно зумовленого насильства) у Запорізькому офісі громадської організації «Голос Ромні». В інтерв'ю «Жянес» розповіла про методи роботи з гендерно зумовленим насильством, допомогу, яку може отримати постраждала жінка, і те, як змінюється ставлення суспільства до проблем насильства. 

«Потрібні час і безпечний простір, щоб жінка могла самостійно усвідомити проблему, зрозуміти свої права та відчути, що вона не залишиться наодинці й може розраховувати на підтримку»

— З якими проявами гендерно зумовленого насильства найчастіше звертаються ромські жінки та дівчата?

— Ми стикаємося з усіма формами гендерно зумовленого насильства: психологічним, фізичним, економічним і сексуальним. Однак найчастіше жінки звертаються по допомогу через психологічне та фізичне насильство. Економічний тиск також є надзвичайно поширеним. Часто жінка повністю залежить від сімейного бюджету, не має власного доходу або не може самостійно розпоряджатися заробленими коштами чи соціальними виплатами, оскільки їх контролюють члени родини. Психологічне насильство проявляється в ізоляції, постійному контролі та знеціненні. Нерідко постраждалі сприймають таку поведінку як норму сімейного життя й не усвідомлюють, що зазнають насильства, доки ситуація не загострюється або психологічний тиск не переростає у фізичне насильство. 

— Чи є особливості роботи з випадками насильства саме в ромських громадах? Які бар’єри найчастіше заважають постраждалим звернутися по допомогу?

— Одним із найбільших бар’єрів є закритість громади та внутрішній соціальний тиск. Історично й традиційно в багатьох ромських сім’ях не прийнято «виносити сміття з хати», відкрито говорити про домашнє насильство чи звертатися по допомогу до поліції або соціальних служб. Жінки можуть боятися осуду з боку родичів, вигнання з родини або порушення усталеного порядку.

Тому головний принцип нашої роботи — делікатна просвіта без тиску. Якщо прийти в громаду з категоричною позицією: «Якщо вас б’є чоловік — це насильство, ідіть від нього», то жінки можуть закритися й більше не виходити на контакт. Ми діємо поступово: організовуємо інформаційні лекції та інтеграційні зустрічі, під час яких делікатно порушуємо теми особистих кордонів, безпеки, прав жінок і здоров’я. Потрібні час і безпечний простір, щоб жінка могла самостійно усвідомити проблему, зрозуміти свої права та відчути, що вона не залишиться наодинці й може розраховувати на підтримку.

«Наше завдання — створити безпечне середовище, де ромські жінки можуть вільно спілкуватися між собою, знаходити нові знайомства та розширювати коло спілкування за межами власної родини» 

— Як ви вибудовуєте довіру з жінкою, яка пережила насильство, особливо якщо вона раніше не зверталася до соціальних чи правоохоронних служб?

— Величезною перевагою в моїй роботі є те, що я сама належу до ромської громади. Я — «своя», знаю наші традиції, менталітет і особливості сімейних взаємин. І жінки це відчувають. Тому між нами немає такого бар’єра недовіри, який може виникати під час спілкування з представниками інших громад чи офіційних установ.

Ми ніколи не починаємо знайомство одразу з розмов про насильство. Спочатку запрошуємо жінок до нашого простору на різноманітні заходи, майстер-класи, освітні та інші корисні зустрічі. Наше завдання — створити безпечне середовище, де ромські жінки можуть вільно спілкуватися між собою, знаходити нові знайомства та розширювати коло спілкування за межами власної родини.

І лише згодом, у неформальній і теплій атмосфері, наприклад, за чашкою чаю, поступово виникає довіра. Жінка відчуває, що її готові вислухати без осуду, що вона може відкрито говорити про свої переживання. Так, крок за кроком, вона починає ділитися тим, що насправді відбувається в її житті.

«Найбільший попит мають юридичні та психологічні консультації. Вони допомагають жінкам краще зрозуміти свої права»

— Яку допомогу може отримати постраждала: від першої консультації до юридичної, психологічної та соціальної підтримки?

— На базі нашого простору в Запоріжжі діє комплексна система підтримки ромських жінок, які постраждали від насильства або опинилися у складних життєвих обставинах. Вона охоплює кілька основних напрямів. Це індивідуальний кейс-менеджмент і соціальний супровід. Ми супроводжуємо жінку на всіх етапах — від первинної оцінки потреб до стабілізації ситуації та пошуку подальших рішень. Це також психологічна допомога. Ми проводимо індивідуальні та групові консультації, які допомагають подолати наслідки травматичного досвіду, відновити внутрішні ресурси та впевненість у собі. Це юридична підтримка, а саме: допомагаємо відновлювати документи, оформлювати соціальні виплати, надаємо консультації щодо розлучення, стягнення аліментів і взаємодії з правоохоронними органами. Окрім того, це гуманітарна допомога і так звані «набори гідності». Забезпечуємо жінок базовими гігієнічними наборами. Їх отримують не лише ті, хто перебуває під нашим соціальним супроводом, а й учасниці інформаційних заходів.

Це також перенаправлення до партнерських сервісів. Допомагаємо жінкам долучатися до різноманітних програм підтримки, які реалізують гуманітарні організації. Найбільший попит мають юридичні та психологічні консультації. Вони допомагають жінкам краще зрозуміти свої права, знайти шляхи виходу із складних ситуацій і відчути себе захищеними.

«Насильство не виникає у вакуумі — воно часто зумовлене усталеними стереотипами та патріархальними нормами»

— Наскільки важливою у таких випадках є робота не лише з постраждалими, а й із родиною та громадою?

— Це один із ключових елементів нашої роботи. Без залучення родини та громади неможливо досягти системних змін. Адже насильство не виникає у вакуумі — воно часто зумовлене усталеними стереотипами та патріархальними нормами. Тому ми працюємо також із чоловіками: проводимо тренінги та зустрічі, під час яких говоримо про ненасильницьке спілкування, партнерство, підтримку жінок і відповідальне лідерство. Коли ромські жінки долучаються до програм жіночого лідерства, важливо, щоб чоловіки та старші члени родини не перешкоджали їхньому розвитку й не обмежували їх словами: «Ти туди не ходи». Натомість ми прагнемо, щоб вони розуміли цінність такого розвитку не лише для самої жінки, а й для добробуту всієї родини.

Робота з громадою допомагає долати ізольованість, сприяє інтеграції та формуванню середовища, у якому повага до прав жінок і безпека стають спільними цінностями.

— Чи вдається змінювати ставлення до проблеми насильства та в який спосіб ви це робите?

— Так, зміни є, хоча це тривалий і поступовий процес, який неможливо завершити за два-три місяці. Ми вже реалізували півторарічний проєкт, а зараз розпочинаємо новий масштабний етап, розрахований на два роки. Підбиваючи підсумки попереднього періоду, можу сказати, що нам вдалося досягти приблизно 40–50% прогресу в підвищенні обізнаності та зміні ставлення до проблеми в громаді. На ці внутрішні процеси суттєво вплинула й повномасштабна війна. Традиційні сімейні ролі почали трансформуватися. Якщо раніше жінка переважно відповідала за домашній затишок і виховання дітей, а чоловік забезпечував родину, то сьогодні через воєнні обставини чоловіки нерідко втрачають роботу або залишаються вдома, тоді як жінки виходять на ринок праці, отримують соціальні виплати та стають активнішими в суспільному житті. Ці зміни спонукають чоловіків переосмислювати свої погляди, більше прислухатися до думки дружини та адаптуватися до нових реалій.

«Можливість забезпечувати себе й дітей, мати власний дохід і не залежати фінансово від кривдника — важлива передумова безпеки та зниження ризику повернення до насильницьких стосунків»

— Що, на вашу думку, сьогодні потрібно змінити або посилити в системі допомоги ромським жінкам, які пережили гендерно зумовлене насильство?

— Є три ключові напрями, у яких необхідно посилити підтримку ромських жінок, які постраждали від насильства. По-перше, безпечне тимчасове житло: шелтери та кризові кімнати. У Запоріжжі гостро бракує спеціалізованих місць тимчасового перебування, доступних і дружніх до ромських жінок. Більшість наших підопічних — багатодітні матері. Жінка не може піти від кривдника разом із дітьми, якщо їй немає куди звернутися по допомогу та де безпечно перечекати кризовий період.

По-друге, цільова фінансова допомога — «подушка безпеки». Жінці складно наважитися вийти з кола насильства, якщо вона не має коштів на базові потреби дітей, харчування та оренду житла хоча б на перші місяці. Тому в кризовий момент важливо забезпечити їй стартову матеріальну підтримку, яка допоможе зробити перші кроки до самостійного життя. По-третє, економічна спроможність і професійне навчання. Необхідно розширювати програми швидкої професійної перекваліфікації, щоб жінки могли опановувати затребувані професії та самостійно заробляти на життя. Можливість забезпечувати себе й дітей, мати власний дохід і не залежати фінансово від кривдника — важлива передумова безпеки та зниження ризику повернення до насильницьких стосунків.

— Скільки жінок звернулося з початку року? Скільком вдалося допомогти?

— У межах нашого попереднього проєкту, активна фаза якого завершилася в червні, три жінки перебували під комплексним супроводом кейс-менеджерів. Це були складні випадки, які потребували індивідуального підходу та всебічної підтримки. Найважливіший результат полягає в тому, що всім трьом жінкам вдалося надати необхідну допомогу, забезпечити безпеку, юридичну й психологічну підтримку та допомогти вийти з кризового стану. Крім того, десятки жінок і дівчат долучилися до наших профілактичних заходів, лекцій і консультацій, спрямованих на підвищення обізнаності про гендерно зумовлене насильство, права жінок і можливості отримання допомоги.

Ця публікація стала можливою в межах проєкту «Простір для дій - Молодь за колективні зміни», який реалізує ГО «АРКА» у партнерстві з Plan International, який фінансується Шведським агентством з міжнародного розвитку та співробітництва (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію уряду Швеції або Plan International.