«Народи України»: як фестиваль допомагає відкривати багатокультурну Україну в Польщі

Волонтерка Наталя Кондель є біженкою під міжнародним захистом у Польщі. Жінка займається не лише волонтерством, але й допомагає Україні у напрямках захисту політв'язнів, збереженні історичної пам’яті та популяризації багатокультурності України.

Разом із однодумцями Наталя започаткувала у Варшаві фестиваль «Народи України». Його мета — познайомити поляків і українців із народами, які століттями живуть в Україні, їхньою культурою, історією та традиціями. Перший захід фестивалю був присвячений кримськотатарському народу. Нині вже є задуми зробити у рамках фестивалю «День ромів». 

Світлана Мялик запросила волонтерку Наталю Кондель до розмови про те, як народилася ідея фестивалю, чому важливо руйнувати стереотипи про національні спільноти України, як через культуру зберігати історичну пам’ять та чому волонтерство означає — не пройти повз чужу біду.

– Наталю, ви разом із колегами започаткували у Варшаві фестиваль «Народи України». Про які народи йдеться? Адже Україна – багатонаціональна держава, у якій проживає майже 130 націй та етносів. Як виникла ідея такого фестивалю?

– Спочатку ми хотіли провести у травні захід, присвячений кримським татарам. Їх у Польщі небагато, і вони дещо відокремлені від української громади.

– Коли це було?

– Ідея виникла після Нового року, цього року. Ми одразу оголосили, що фестиваль буде безстроковим, адже в Україні проживає дуже багато етносів, і не варто обмежувати цей проєкт часовими рамками.

До травня ми підготували перший захід. Нам допомагали українські студенти, зокрема з Вроцлава. Ми налагодили співпрацю з кримськими татарами, які живуть у Варшаві. До організації долучився й ресторан «Крим». Усі дуже підтримали цю ідею.

Чому я вирішила започаткувати саме такий фестиваль? Бо, спілкуючись із нашими вимушеними переселенцями, зрозуміла, що багато хто мало знає про етнічне розмаїття України. Якщо про кримських татар люди ще щось знають, бо відпочивали в Криму чи бачили їхню культуру, то про інші, менш чисельні народи, інформації майже немає. Через це виникає багато стереотипів щодо різних національних спільнот.

– Я працюю в ромській громадській організації «АРКА» та медіапроєкті «Жянес». Бачу, що стереотипи щодо ромів досі дуже поширені. Чи плануєте ви долучити ромську спільноту до фестивалю?

– Поки що ні, але обов’язково плануємо провести «День ромів». У Польщі вже є численна ромська громада та організації. Я була у фонді «Ашока», який співпрацює з ромською спільнотою у Польщі. І бачила матеріали про ромів Польщі. Це ще раз переконало мене, що ромська культура також має бути представлена на нашому фестивалі.

Ми не можемо говорити про народи України й оминути ромів. Вони є частиною нашої держави. До того ж перші дні повномасштабної війни РФ проти України показали, що роми разом з усіма стали на захист України, почали обороняти нашу землю.

– На жаль, багато ромських військових вже загинуло... Як, на вашу думку, у країнах Європейського Союзу сприймають українців різних національностей, які були змушені залишити свої домівки через війну?

– Насамперед тут звертають увагу на громадянство. Якщо людина каже: «Я українець, але за етнічним походженням належу до іншого народу», це викликає у поляків щирий інтерес.

Польське суспільство значною мірою є моноетнічним, тому багатьох дивує, що в Україні поруч живуть десятки різних народів. Наприклад, коли розповідаєш, що в Одеській області є цілі болгарські села або що там проживають гагаузи, люди дуже дивуються. Я пам’ятаю двох хлопців із болгарського села, які між собою спілкувалися болгарською мовою.

Спочатку я думала починати фестиваль із найчисельніших етносів, але потім зрозуміла, що не потрібно нікого виокремлювати. Усі народи, які живуть в Україні, є частиною нашої держави. Хтось оселився на наших землях раніше, хтось пізніше, але всі вони творять сучасну Україну.

Саме це ми хочемо показати й польській аудиторії. Запрошуємо поляків приходити на фестивальні вечори, адже їм справді цікаво відкривати для себе багатонаціональну Україну.

– Як проходитимуть наступні заходи фестивалю? Кожному народу, кожному етносу буде присвячений окремий день?

– Саме так. Розповім на прикладі першого заходу, який був присвячений кримським татарам. Спочатку ми взяли участь у пам’ятних заходах до річниці депортації кримськотатарського народу. Потім у нашому волонтерському центрі організували тематичний вечір.

Ми підготували три фотозони. Перша була присвячена кримськотатарським політв’язням, які сьогодні незаконно утримуються в російських тюрмах. Серед них уже багато жінок. Друга фотозона складалася зі старовинних фотографій, які показували життя кримських татар у Криму до депортації. Третя була художньою виставкою. Її допомогли організувати кримські татари разом із польськими партнерами, які знайшли фінансування для відновлення історичних гравюр на кераміці.

Велику підтримку нам надав ресторан «Крим» у Варшаві. Його працівники прийшли у національному кримськотатарському вбранні. Гості могли почути народні пісні, побачити традиційні танці та скуштувати національні страви. Ресторан також приготував справжню кримськотатарську каву на піску, пахлаву та інші традиційні смаколики.

Ми розповідали про історію кримськотатарського народу, демонстрували відеоматеріали про депортацію. Було показано дуже емоційний фільм, який нікого не залишив байдужим. Наші волонтери зачитували реальні спогади людей, які пережили депортацію. І, звичайно, ми провели благодійний збір коштів. Ми завжди поєднуємо культурні заходи з підтримкою українських військових. Цього разу кошти збирали на допомогу одному з підрозділів, який підтримує ресторан «Крим».

Фото - Світлана Мялик