Один день із життя бориславських ромів
У 30-тисячному Бориславі, яке здавна вважалось містом трьох культур - української, єврейської та польської, роми також доповнюють триптих локальної історії міста. І хоча про ромські спільноти майже ніколи не згадується в контексті локальності Борислава, вони живуть тут віддавна. Навіть якщо самі майже нічого не знають про себе. І своє коріння.
Невелика приватна садиба, що у Бориславі на вулиці Лесняній, нічим не відрізняється від усіх інших будинків, які розташовані у цьому мікрорайоні міста. Низька хвіртка, старе авто у дворі. На порозі зустрічає Василь Казимирович - господар будинку.
Василю Казимировичу Горняку трохи більше за сорок. Він належить до етно групи польська рома. Більшість його родичів до Другої світової війни мешкали у Польщі, проте віднайти їх сьогодні майже неможливо. Контактів не залишилось, документів також. Василь Казимирович корінний бориславський ром, принаймні так себе називає. Його родина - це шестеро дітей, дружина Вікторія та брат Петро. Затишний, тихий будинок у Бориславі. А ще важливість віри та релігії.
Розповідаючи про власні родинні традиції, Василь Казимирович наголошує, що передовсім вони повязані із христистиянством. Проте традиційних ромських звичаїв у родині Горняків майже не залишилось.
Різдво та Пасха – одні з головних свят для родини Василя Казимировича. Святкують скромно та без гучних застіль. Особливість різдвяних традицій майже нічим не відрізняється від українців: на стіл кладуть всі 12 страв. Перед трапезою моляться, щоб подякувати Богу за прожитий день. Випросити нових ласк та благодаті. Василь Казимирович каже, що у Бориславі сьогодні майже не збереглось ромських традиції, а діти щоразу менше розмовляють ромською мовою. Пам'ятають лише двійко-трійко слів. Все поволі відходить, старі люди йдуть у засвіти, а молоде покоління уже не пам’ятає як було колись. Єдине, що натякає на ромське походження родини Горняків - легкий ромський акцент, коли Василь Казимирович спілкується з дітьми спілкується українською. Та чорняві очі найменшого сина.
Читайте також:
- У Бабиному Яру вшанували пам’ять жертв геноциду ромів
- Romane Dyvesa: фестиваль, який уже майже чотири десятиліття об’єднує ромів Європи
- Ромські діти-біженці з України: чи не втратять доступ до освіти?
- У Берліні завершила роботу Літня школа з прав людини та ромського молодіжного активізму
- 30 років Конституції України: права людини і національних спільнот між законом і реальністю
- Всесвітній ромський фестиваль Khamoro
- «Справжня робота починається зараз»: роми очікують реальних змін після зміни влади в Угорщині.
- У Варшаві відбулася дискусійна подія «What We Talk About When We Talk About Crimea»
- Януш Оґли: життя за Україну
- Українські активісти в Польщі говорять про проблеми біженців: роми — серед найбільш вразливих