Відбулися комемораційні заходи до Міжнародного дня пам'яті жертв геноциду ромів

2 серпня 2026 року в Національному історико-меморіальному заповіднику «Бабин Яр» відбулися комемораційні заходи до Міжнародного дня пам'яті жертв геноциду ромів. Захід об'єднав представників ромської громади, органів державної влади, міжнародних організацій та культурних діячів.

Учасники пройшли траурною ходою від В'їзної Брами Алеєю мучеників до Алеї праведників і зупинилися біля пам'ятного знаку «Ромська кибитка» — меморіалу ромам, розстріляним під час окупації Києва в роки Другої світової війни. 

Із вступним словом виступила модераторка заходу Наталія Томенко, заступниця директора ромської молодіжної громадської організації «АРКА»,  яка запросила присутніх до спільної молитви — її провів настоятель Свято-Володимирського патріаршого кафедрального собору протоієрей Борис Табачек. Далі учасники вшанували пам'ять загиблих хвилиною мовчання та поклали квіти, лампадки й дитячі іграшки — на згадку про ромів, які стали жертвами геноциду.

Саме в ніч із 2 на 3 серпня 1944 року в таборі Аушвіц-Біркенау було вбито майже три тисячі ромських чоловіків, жінок і дітей — ця трагедія й стала підставою для встановлення Міжнародного дня пам'яті жертв геноциду ромів. Для Бабиного Яру це невід'ємна частина історії місця, де під час нацистського терору загинули євреї, роми, українці, пацієнти психіатричної лікарні та військовополонені. Цього року виповнюється 85 років від масових вбивств у Бабиному Яру.

Символом пам'яті про геноцид ромів стала «Ромська кибитка» — перший в Україні меморіал, присвячений жертвам геноциду ромів: цьогоріч виповнюється десять років з його відкриття. Його історія розпочалася ще у 1995 році, коли ідею меморіалу висунув голова культурного товариства ромів «Романіпе»  Володимир Золотаренко, а автором став український архітектор і художник Анатолій Ігнащенко.

Роза Тапанова, генеральна директорка НІМЗ «Бабин Яр», наголосила:

«Цього року виповнюється десять років від відкриття пам'ятного знаку «Ромська кибитка». А від задуму до відкриття минув двадцять один рік. Цей шлях нагадує, наскільки довгою була дорога до визнання трагедії ромського народу. Наш обов'язок — робити видимою історію кожної спільноти та повертати її до спільної пам'яті. Ми переконані, що пам'ять не повинна залишатися лише датою в календарі. Вона має жити в дослідженнях, музейній роботі, освіті, мистецтві й насамперед — у співпраці із сучасною ромською громадою».

Вона також нагадала, що торік заповідник відкрив виставку «Невидимі», присвячену історії та пам'яті ромської громади: цього року її вже показали в Одесі, а 5 серпня вона відкриється у Львові.

На фото: Роза Тапанова

«Ми стоїмо на місці злочину, який, можливо, був одним із найбільш прихованих злочинів в історії людства. Від нас хотіли приховати пам’ять про цей геноцид і про людей, проти яких він був спрямований. Я завжди замислювався над питанням: як це було можливо і хто міг чинити такий злочин? Ми читали щоденники гітлерівських катів, і вони здавалися звичайними людьми. Після розстрілів вони мили руки, бавили дітей, любили домашніх тварин. Ті, хто сьогодні запускає ракети й дрони по Україні, також, очевидно, потім вечеряють, дивляться серіали, ходять у гості й поводяться як звичайні люди. Ми дуже багато говорили: «Ніколи більше». І це сталося знову. Як звичайні люди можуть байдуже чи навіть із захватом спостерігати за тим, як руйнуються міста і гинуть люди? Свого часу нацисти також улюлюкали, коли розстрілювали ромські табори. У світовій пам’яті щось зламалося», — Віктор Єленський, голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті.

Іван Вербицький, перший заступник Міністра культури України, зазначив, що надважливо створювати умови для реалізації кожної особистості в Україні.

«Здавалось би, Радянський Союз засуджував нацизм, але однак приховував нацистські злочини. Так відбувалося тому, що це був тоталітарний режим, який заперечував саму ідею прав людини. Власне, повага до прав людини і те, що держава базує своє існування на повазі до прав людини — ніякі обставини не можуть бути важливіші, ніж ця повага до права на життя, здоров'я, освіту — це те, що відрізняє нас від тоталітарного режиму і що ми захищаємо сьогодні у цій війні».

На фото: Іван Вербицький

Заслужений артист України Петро Чорний зауважив: 

«Коли ненависть перемагає людяність, тоді вмирає частка душі людства».

Анна Сдобнова, заступниця голови Українського інституту національної пам'яті з питань цифрового розвитку, провела паралель між питанням, яке виникало в ромських дітей понад 80 років тому, і тим, яке сьогодні ставлять батькам українські діти: «Чому нас вбивають?» — і відповідь незмінна: «Просто тому, що ми є». Вона наголосила, що є слова, які сьогодні звучать особливо важливо: ми повинні пам’ятати мертвих, щоб зберегти живих.

На фото: Анна Сдобнова

Юліан Кондур, радник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, згадав про важливість громадського руху ромів та зазначив, що вивчення історії може починатися саме з пам'яті і вшанування.

Наталія Олійник, координаторка проєкту національних меншин та ромів Ради Європи, підкреслила важливість навчання дітей історії:

«такі сторінки допомагають розпізнавати прояви дискримінації на ранніх стадіях і в майбутньому запобігати страшним злочинам».

Від імені уряду Німеччини виступила пані Катрін Бухгольц, заступниця Посла Федеративної Республіки Німеччини в Україні:

«Від імені Посольства Німеччини я хотіла б сказати, що для мене велика честь бути сьогодні тут. Двадцять років тому, коли я тільки розпочала свою карʼєру, ніхто не міг уявити, що німецька дипломатка візьме участь у такому заході. Дозвольте розпочати словами людини, яка пережила Голокост, рома Цея Стойка. Він говорив про те, що ми повинні будувати суспільство, в якому хочемо жити, — суспільство, яке дозволяє майбутнім поколінням жити без дискримінації та захищає гідність кожної людини. Сьогодні ми згадуємо сотні тисяч ромів і синті, яких переслідували та вбивали за часів нацистського режиму. Ми повинні докласти всіх зусиль, щоб втілити ці прагнення — у Європі, у Німеччині та тут, в Україні». 

На фото: Катрін Бухгольц

Культурну частину програми відкрив Академічний музично-драматичний циганський театр «Романс» з літературно-музичними композиціями, присвяченими темі геноциду та історії ромського народу. Колектив виконав пісні про важкий шлях ромів та про матір, яка шукає своїх дітей. Народний артист України Леонід Сандуленко виконав пісню «Старий ром». Завершив музичну програму виступ Серджіо Бабучі, у чиїй музиці переплітаються ромська й єврейська традиції — так само, як переплелися долі цих народів у трагедіях ХХ століття.

Наприкінці заходу учасників запросили на вечірню програму: показ програми короткометражних фільмів Amaro Kino, присвяченої сучасному ромському кіно, у кіноклубі «Жива пам'ять».

Комемораційні заходи організовані НІМЗ «Бабин Яр», Державною службою України з етнополітики та свободи совісті, Українським інститутом національної пам’яті, Молодіжною агенцією з адвокації ромської культури «АРКА»,  Київським академічним музично-драматичним циганським театром «Романс». 

​​Фото: Станіслава Баннікова