АРКА представила досвід збереження усної історії на симпозіумі в Єлі

19 квітня 2026 р. Конференції

12 квітня у Єльському університеті відбувся симпозіум, який об’єднав дослідників, активістів і митців, що працюють із темами ромської історії, культури, прав людини та пам’яті. Однією з ключових стала секція, присвячена Геноциду ромів та збереженню усної історії.

У межах панелі «Holocaust» прозвучала доповідь «Safeguarding oral history of the genocide of Roma in Ukraine History», яку представили Наталія Томенко та Верена Маєр. Виступ був присвячений збереженню усних свідчень про геноцид ромів на території України під час Другої світової війни.

Для АРКА ця тема є важливою вже не перший рік. Геноцид ромів десятиліттями залишався недостатньо дослідженим і часто замовчувався — як у публічному просторі, так і в офіційній історії. Саме тому сьогодні надзвичайно важливо не лише відновлювати історичну справедливість, а й документувати та зберігати пам’ять про ці злочини.

Усна історія відіграє в цьому особливу роль. Спогади свідків, родинні історії, особисті переживання допомагають побачити трагедію не лише через цифри й документи, а через людські долі. Водночас із кожним роком живих свідків стає все менше, а отже — часу для фіксації цих історій також дедалі менше.

«Для нас дуже важливо говорити про геноцид ромів саме на таких міжнародних академічних майданчиках. Це можливість не лише розповідати про досвід ромської громади в Україні, а й повертати цю історію в міжнародний контекст пам’яті про Другу світову війну. Усні свідчення — це те, що допомагає зберегти людський вимір трагедії, який неможливо передати лише архівними документами», — зазначила Наталія Томенко.

АРКА цінує можливість говорити про ці теми на міжнародних академічних майданчиках. Такі події допомагають розширювати географію роботи, знаходити нові партнерства та розповідати про історію ромів в Україні ширшій аудиторії. Водночас важливо бачити, що інтерес до теми геноциду ромів і збереження усної історії в науковому середовищі зростає — а отже, ці історії дедалі менше залишаються на периферії суспільної пам’яті.



Дивись також: