Як розповідати про ромські спільноти без стереотипів: відповідальність медіа та голоси ромів

Advocacy

Як медіа формують уявлення про ромські спільноти та чому журналістам важливо уникати стереотипів і упереджень? Коли згадування етнічного походження є виправданим, а коли може посилювати стигматизацію? Як обирати слова, заголовки й фотографії та забезпечувати, щоб у матеріалах звучали голоси самих ромів? Про етичне висвітлення життя ромських спільнот, роботу з чутливими темами й відповідальність журналістів говоримо у подкасті «Ай ту Жянес. А ти знаєш?» з Діаною Дуцик — експерткою ГО «Український інститут медіа та комунікації», викладачкою Могилянської школи журналістики та членкинею Комісії з журналістської етики. Приводом для розмови стала підготовка до воркшопу, присвяченого цим питанням і розробка підручника, зокрема, для медійників. 

— Як виникла ініціатива проведення воркшопу з висвітлення проблематики ромських спільнот? Як започаткувалася співпраця з Молодіжною агенцією з адвокації ромської культури «АРКА»?

— Наша організація дуже давно вже займається журналістською освітою. Я особисто також є членкинею Комісії з журналістської етики. Тому тема мови ворожнечі мені з експертної точки зору є близькою. І колеги з «АРКИ» звернулися до нас із запитанням, чи можемо ми розробити посібник для журналістів щодо коректного висвітлення тематики ромських громад. І ми, власне, радо відгукнулися, тому що справді працюємо із журналістами і, як я вже сказала, ця тема є мені близькою з експертної точки зору. Тому в нас, мені здається, наразі вийшла непогана співпраця. Ми вже розробили посібник і зараз ось готуємося до тренінгів.

— Якщо аналізувати зараз українські медіа, яким є образ ромської спільноти, ромів? Які теми переважають? Чи це все ж таки більше стереотипне представлення, чи образ ромів відкривається по-іншому? Що залишається поза увагою журналістів? Адже досі існує дуже багато стереотипів?

— Так і є. Ми працювали над посібником із колегою-викладачкою Галиною Будівською. Ми переглянули велику кількість медіа. Це не було прямо таким дослідженням, але це був такий огляд. Тому що нам треба було зрозуміти, на що звертати увагу, коли розробляти якісь рекомендації. І що ми побачили? На жаль, попри те, що у нас уже — зараз в роках складно сказати, але вже досить давно  ми говоримо про те, що ми не вживаємо, наприклад, термін «цигани», тільки «роми». І, в принципі, цій темі багато уваги приділяється різними організаціями, все одно в медіа є досить стереотипне представлення ромської спільноти.

Те, що ми побачили, — це некоректна термінологія, яка зустрічається. Також є оціночна лексика з негативним забарвленням, стереотипи: «крадії», «брудні» тощо.

Також дуже багато матеріалів — вони про криміналізацію групи. Роми часто представляються в медіа як правопорушники. І, на жаль, оця кримінальна тенденція поширюється на ромів як цілу групу. Коли, наприклад, якась одна людина скоїла якесь правопорушення, це переноситься на цілу групу, на жаль. Також дуже цікавий момент, який я для себе теж відкрила, коли ми працювали, збирали матеріали, — те, що етнічна ідентичність використовується для образи інших. Це цікавий такий феномен. Я можу навести кілька прикладів. Наприклад, заголовок: «Квартальний блазень крутить Україною, як циган сонцем». 

Тут, з одного боку, нібито критикується президент, але, з іншого боку, використовується стара, так би мовити, приказка, яка колись була. І вона є дискримінаційною. Журналісти, які хотіли дискредитувати президента, насправді вони образили не лише президента, але й цілу національну групу. І тому це теж проблема.

Також що ще відбувається — це те, що є так зване іншування, коли роми протиставляються іншим народам. В Україні зокрема, українцям. Це теж проблема.

Дуже поширена також річ — екзотизація групи. Тут у контексті культури коли йдеться про ворожіння, про гадання або, наприклад, зображення тільки через якісь танці, національні костюми, коли ми говоримо про візуальні образи.

Хоча розуміємо, що насправді світ змінився і ромська спільнота змінюється разом із ним. Тому є дуже багато молодих, сучасних ромів, які роблять кар’єри, але вони непомітні в медіа, їх практично немає. І я думаю, що про них знають, можливо, лише ті, хто ведуть ці теми, як і ми відстежуємо як експерти або ромські організації. Але для широкого загалу ці люди, вони не є помітними. Бо великі медіа в масовому контексті не дуже звертаються до цих історій.

Хоча, звичайно, зміни трішечки є, тому що теж ми побачили, що деякі медіа намагаються цьому приділяти увагу, але насправді цього недостатньо зовсім. І тут мені здається, що мав би бути такий рух із двох боків. З одного боку, медіа мали б цьому приділяти більше уваги, а з іншого боку, сама ромська громада повинна була б бути більш проактивною в публічному просторі, в публічному дискурсі й пропонувати, презентувати себе для того, щоб медіа помічали кращих лідерів.

Фото: Діана Дуцик — експертка ГО «Український інститут медіа та комунікації», викладачка Могилянської школи журналістики.

Ця публікація стала можливою в межах проєкту «Простір для дій - Молодь за колективні зміни», який реалізує ГО «АРКА» у партнерстві з Plan International, який фінансується Шведським агентством з міжнародного розвитку та співробітництва (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію уряду Швеції або Plan International.