Подвійна дискримінація та історична відповідальність: становище ромських біженців у Європі

Society

У цьому епізоді подкасту «Ай ту Жянес. А ти знаєш?» говоримо про становище ромських біженців з України в Європі, зокрема в Німеччині, після початку повномасштабної війни Росії проти України.

Гостя — Єва Якубовська, історикиня та громадська активістка, членкиня правління і співзасновниця громадської організації «Віче» у Берліні («Vitsche»), кураторка української програми в Інституті Пілецького у Берліні. В інтерв’ю Світлані Мялик Єва Якубовська розповіла про проблему подвійної дискримінації ромів — як українців, і як представників ромської спільноти, про брак знань у європейських суспільствах, історичну пам’ять і відповідальність держав. 

— Ви займаєтесь питанням становища біженців з України, зокрема ромів, з часу повномасштабної війни. Яка зараз ситуація? 

Ми займалися питанням біженців з України на початку повномасштабного вторгнення РФ проти України. Щодо нинішньої ситуації, то краще запитувати у колег. З нашої перспективи, бо ми займаємося, зокрема, едукаційною роботою і маємо дуже багато проєктів по цьому, то ми бачимо проблему подвійної дискримінації, коли ми говоримо про ромів. Тобто ми бачимо дискримінацію: перше — як українців і українок, тому що загалом історія України, культура України чи культури України — вони або не були побачені, або були побачені через певні стереотипи, які будувалися навіть не з самої України. Друге — ромська культура. Як пані Наталія Томенко каже, що якраз в Німеччині нічого не відомо про культуру ромів в Україні.

На чому я фокусувалася, — це якраз на тому, що потрібно відновлювати, надбудовувати цю співпрацю, щоб це не бачили просто як біженців, які приїхали, яким потрібна допомога, але історичний контекст. Німеччина у ХХ столітті, як вона повпливала на те, що люди опинилися в такому становищі. І Голокост, і Параймос — фактично знищення фізичне, винищення культурне, винищення майбутнього. І це відновлення теж дуже впливає на те, в якому стані зараз є Україна в такому комплексному питанні. І тому важливо — відновлювати співпраці між культурами, бачити наших біженців не тільки як жертв, які потребують гуманітарної допомоги…Йде мова про те, що ми можемо навчитися, що ми можемо дізнатися, що ми пропустили на уроках історії, бо цього не було на уроках історії. І ці культурні обміни дуже потрібні.

Про потребу радників, медіаторів говорить і волонтер, пастор пан Микола Бурлуцький. Тобто, як посередників між суспільствами (тих країн, в які  мігрували роми - авт.), і самими ромами, ромськими родинами. Тому що не поодинокі історії, коли країна приймає воєнних мігрантів з України, і ділить їх за кольором шкіри, очей, волосся. Як так взагалі може бути? Це від браку інформації?

І так, і ні. Я думаю, що теж «м’яз емпатії», який насправді мав бути натренований крізь всі практики, проєкти після Другої світової війни, він десь не відпрацювався. Можливо, це було пов’язано з тим, що одна імперія просто перемагала іншу, чи один тоталітарний режим перемагав інший і писав свої правила. І воно все ж таки, оця відсутність розуміння, що ми не можемо бути вільними, поки ми всі не є вільними, воно зрикошетило зараз у XXI столітті. 

Дуже часто російська пропаганда це використовує, іноді вони навіть «укутують» тебе в оцю пастку цієї дискримінації, десь викривлюючи, перебільшуючи. А друге — це, мені здається, якраз відсутність бачення людей. Тобто насамперед це приїжджають люди з України — країни, яку винищили, яка була окупована в часи Другої світової війні. Які є незнання цих людей, незнання цих культур... І оця відсутність знання, відсутність того, що людина має доступ напряму говорити чи більше дізнаватися в контексті, воно демонізує людей. Німеччина теж не пропрацювала.

На ромській конференції один з посадовців наводив приклад, що біженці з України, євреї, отримували інший легальний статус…Тобто це в контексті історичної відповідальності зрозуміло. Але такого не було надано, наприклад, для ромів. І тоді виникає питання: а чому? Це теж частина нашої відповідальності, це теж те, де ми маємо пропрацьовувати нашу історичну відповідальність.

Повну версію подкасту слухайте у доданому аудіофайлі