Історія говорить через мистецтво

Історія геноциду ромів – болюча, важка, розриває серце. І водночас у ній багато білих плям, бо ж свідки й досі бояться говорити. Тому неймовірно цінні свідчення, які ми маємо. Серед способів розповісти про важливі історичні події – мистецтво. Тож у межах щорічної церемонії увічнення пам'яті жертв  геноциду ромів в колишньому концтаборі Аушвіц-Біркенау - Dikh He Na Bister-2024 («Дивись і не забувай» - ред.) презентували дві мистецькі виставки: «Ромські герої опору» та експозицію, присвячену сурвайверу Раймону Гюрему (Raymond Gureme).   

«Ромські герої опору» 

Різки чорні лінії на білому тлі якнайкраще передають характер людей. Різних, але схожих водночас. Вони – роми. Вони – герої та геройки опору.  

На фото: фрагмент виставки «Ромські герої опору»

Виставка відкриває відвідувачам світ ромів, які в роки Другої світової війни боролися за свободу і людську гідність. Їхні обличчя – це обличчя історичних подій, це живі свідчення про біль, втрати, але водночас і про неймовірну стійкість духу. Еммануель Баріца, румунський художник-самоук, чиї роботи стали основою цієї виставки, майстерно поєднує традиційні форми з сучасними художніми прийомами, щоб зобразити тих, хто залишився безіменним, але не забутим.

Переосмислення, розкриття історії ромів – це частина глобальних процесів вивчення подій минулого. Адже роми, як і багато інших народів, страждали під час Другої світової. 

Виставка «Ромські герої опору» нагадує нам про те, як важливо зберігати пам'ять про ці події, не замовчувати їх, а натомість голосно розповідати про тих, хто заслуговує на визнання. І нагадує, що ми ще чимало не знаємо про нашу минувшину. 

На фото: Саміра Тимченко

«Персоналізація пам'яті – це дуже важлива річ. Вона допомагає побачити за абстрактним геноцидом реальних людей, реальні історії. Взаємодія з реальними історіями (візуальними, аудіальними, тактильними тощо), надає пам'яті рельєфу і залишає за собою цілком людські відтиски. Це досить простий, але дієвий шлях просвіти, бо говорить з людьми зрозумілою їм мовою», – поділилася учасниця Dikh He Na Bister від України Саміра Тимченко. 

Життя й опір Раймона Гюрема

Друга експозиція – це історія життя і спротиву Раймона Гюрема, людини, яка вижила. Тож пан Гюрем постійно закликав до спільної боротьби проти антициганізму та насильства загалом. 

На фото: експозиція, присвячена Раймону Гюрему

Історія життя Раймона Гюрема варта того, щоб бути на сторінках підручників, щоб про неї знімали фільми… З дворічного віку Раймон виступав як акробат або клоун у власному сімейному пересувному цирку. У жовтні 1940 року всю родину заарештували французькі жандарми. За місяць родину Гюремів відправили до табору для інтернованих. Влітку 1941 року Раймонду вдалося втекти. Він працював на фермах і постійно повертався до Ліна, а пізніше до Монтрей-Белле, щоб контрабандою переправляти їжу в табори. У серпні 1943 року його знову заарештували й депортували до трудового табору.  Одного разу він був жорстоко побитий нацистами і втратив зір на одному оці. Зрештою Раймонд знову втік за допомогою французького залізничника, який сховав його в поїзді та відвіз назад до Франції. Лише в 1950 році йому вдалося возз'єднатися з родиною. Після війни родина Гюремів не отримала ні фінансової, ні моральної підтримки. На жаль, 24 травня 2020 року, у віці 94 років, пан Гюрем пішов із життя…

Про життя Раймона Гюрема читайте у матеріалі

Експозиції залишили глибокий слід у серцях учасників Dikh He Na Bister-2024. Атмосфера виставки була наповнена емоціями. Люди зупинялися перед портретами, довго дивилися на обличчя, що промовляли крізь час. Біль і гордість, гіркота втрат і сподівання на краще майбутнє — усе це читалося в очах зображених на полотнах і відбивалося в очах відвідувачів.

На фото: представники команди АРКА на мистецькій події

Мистецьку подію організували Європейський ромський інститут мистецтв і культури (ERIAC) та Центральна рада німецьких ромів і сінті.

ФОТО: Дар'я Ворона, Єва Райська