Хто такі чінґене та як вони вберегли культуру Криму? І до чого тут роми?

Їх називають чінґене або крими. Їхня релігія споріднена з ісламом, а у їхній мові багато тюркомовних слів. Своєю Батьківщиною вони вважають Крим, хоч і розкидані у різних частинах України. Кримські роми, крими або, чінґене  — одна з численних ромських етнічних груп, що населяли територію Кримського півострова. Дослідники досі сперечаються звідки кримські роми прийшли саме до Криму. Але найбільш близька до істини думка —  та, що  чінґене прийшли до Криму із Балкан.

Існують й інші версії: кримські роми могли бути вихідцями з сучасної Молдови, з Південної Сирії чи Персії. Втім, важливо додати, що переселення кримських ромів до  Криму відбулось не в один період і точно не з однієї конкретної місцевості. Доволі довгий процес міграції породив мозаїчність цієї етногрупи та спричинив  певну таємничість щодо походження, побуту та традицій чінґене. Загалом базові етапи формування кримських ромів відбувались на Кримському півострові, тому й назва корелюється саме з цією місцевістю. Ба більше, їхній мовний діалект близький до мови кримських татар, тож саме  з ними чінґене можуть порозумітися якнайкраще. Чого не скажеш про, скажімо, етногрупу роми-ловари, які проживають у Закарпатській та Львівській областях. 

Як чінґене уживались з кримськими татарами

Сьогодні про кримських ромів багато можна почути за межами Криму, оскільки найчастіше вони населяють Херсонщину, Дніпровщину та Одещину. У Криму існували ж цілі райони та місцевості, де проживали кримські роми. Та навіть зараз на півострові продовжує мешкати велика кількість цих підгруп. Раніше із приходом чінґене до Криму їх зазвичай поселяли на околицях великих міст, як от: Карасубазар (примітка *кримськотатарська назва) (Білогірськ), Акмесджит (Сімферополь), Бахчисарай, Ермен Базар (Армянськ), Кезлев (Євпаторія), Кафа (Феодосія) та Ескі-Кирим ( Старий Крим). Пізніше, саме у цих місцевостях кримські роми утворили свої окремі квартали, що отримали назву – «Чингені маалесі».

Роман Кабачій — Історик, журналіст та дослідник міграційних процесів і національних меншин, в одному зі своїх досліджень про кримських ромів у журналі «Куншт» зазначає, що факт про компактне проживання цієї групи населення у Криму аж ніяк не герметизував їх та не відділяв від усього кримськотатарського населення.

Навпаки:  «Те, що кримські чінґене були етнічно відмінні від більшості кримських татар, їхній статус не надто відрізнявся від «автохтонного» мусульманського населення, і вони були тісно інтегровані в місцеві громади – настільки, що до ХІХ століття більшість забули ромську мову і розмовляли кримськотатарською. Сам діалект кримів єдиний на території України і Кубані належав до балканського типу ромських діалектів, натомість на території Криму найбільший вплив на нього справила мова ногаїв – степових киримли».

Мешкаючи у Кримському ханстві протягом століть, кримські роми ніколи не відчували утисків чи дискримінації. До них не ставились  з презирством. Натомість, тут вони могли за власним бажанням вести осілий або напівосілий спосіб життя, займатися улюбленим ремеслом — ювелірством чи  музикою. Єдиною вимогою, як і до інших  мешканців Кримського  ханства, було дотримання законів держави того часу. Найбільш поширена справа серед кримських ромів було заняття ювелірними виробами. Заможніші відкривали свої ювелірні майстерні, як у своїх, так і в кримськотатарських кварталах. А ювелірні прилавки чи навіть повноцінні майстерні могли займати всю вулицю. Тож як бачимо, кримські роми мали повне право виготовляти та продавати свою продукцію рівноправно з усіма мешканцями  Кримського ханства.

Як чінґене врятували музику кримських татар 

Ще одним важливим фактом у спільній історії чінґене та кримських татар є музика. На цьому етапі історії саме кримські роми відіграли велику роль у збереженні кримськотатарської музичної спадщини, а отже допомогли не втратити автентику музики кримських татар. Як розповідає громадський діяч, активіст та менеджер Кримськотатарського культурного центру  у Львові —  Амет Бекір, саме чінґене  врятували, а згодом відродили музичну традицію в Криму. Відтак, після депортації, музика кримських татар  була легалізована молодим поколінням киримли та вважалась саме «кримськотатарською». Амет Бекір розповідає, що саме з точки зору законів та певних канонів ісламу, музика серед кримських татар, на жаль, була заборонена, як і будь які інші види мистецтва. Тож майже до 1930-х років вважалося неприйнятним та гріховним  грати на музичних інструментах. 

«Саме наші кримські роми, себто чінґене зайняли це місце — грали нашу музику у кнайпах, кав'ярнях, під час великих святкувань. На весіллях чи інших важливих застіллях. Вони популяризували її та таким чином зберегли і передали наступному поколінню кримських татар», — каже кримськотатарський діяч та культурний менеджер Амет Бекір.

Сьогодні кримські роми мешкають у різних містах України та продовжують зберігати свої давні традиції, пов'язані із предками, що були вихідцями з Криму. Вони досі тісно переплітають свої побутові та культурні звички із кримськими татарами. Одна із численних громад кримських ромів проживає у прифронтовому місті Павлоград.  Тут Павлоградська ромська громада до великої війни налічувалось приблизно до 2 500 осіб. А з 2014 року сюди приїхало багато ромів з Донбасу, котрі були вимушені покинути свій дім через безперервні російські атаки ще десять років тому.