«За що?»: Трагедія окремої людини й усього народу в стрічці «Циганка Аза»

Зазвичай ми говоримо, що роми в кіно показані карикатурно, картонно й стереотипізовано. Проте деякі стрічки дозволяють побачити, як упереджене ставлення позначається й на ромах, і на громаді, де вони живуть. Говоримо про фільм «Циганка Аза». 

Одразу дисклеймер. Слово «цигани» вживається суто для цитування персонажів. Адже події фільму відбуваються у XX столітті, коли про толерантну лексику не йшлося. Сьогодні таке називання є неприпустимим. Етнічна група, про яку йдеться, – це роми. Будь-які інші найменування несуть негативний, образливий зміст. 

Про що картина «Циганка Аза»?

Тож «Циганка Аза». Вже у першій сцені ми бачимо одну з основних проблем: тотальне неприйняття громадою ромів, вигнання цілого поселення. Пізніше ми побачимо, що за такими рішеннями зазвичай стоять суб’єктивні, необґрунтовані причини. Зокрема відмова юної ромської красуні мати інтимні стосунки з паном-поміщиком, на землях якого зупинився табір. Бо ж для пана Аза – річ, з якою можна робити що завгодно. 

Навіть корисні справи, добрі вчинки ромів не сприймаються суспільством. Одразу виникає безліч забобонів. Як вам, криниці з кривавою водою? А все тому, що криницю викопав ром. Настільки в уяві суспільства роми оповиті магічним ореолом. 

Можемо припустити, що таке містичне мислення пов’язане з інакшістю, відмінністю між етнічними групами. Хоча, і точок дотику, які б допомогли порозумітися, чимало. Слідування традиціям, повага до батьків, прагнення створити родину… 

Проте все нівелюється дошкульним «Йди звідси, конокраде». Саме так звертається місцевий мешканець до рома Василя, побачивши останнього поруч із твариною. Достатні підстави для звинувачення у злочині, чи не так? Не так. 

Весь сюжет побудований на історії кохання Василя і до ромки Ази, і до українки Галі. І ця історія любові показана крізь призму суспільних настроїв, як в українській, так і ромській громадах. 

Почуття Галі й Василя засуджуються з обох боків досить агресивно. Батько українки говорить, що заміж вийти «краще за нелюба, ніж за цигана», називає доньку «циганською курвою». Йому настільки жахлива ця думка, що стається серцевий напад. Не краща ситуація в родині Василя. Матір зрікається рідного сина й проклинає його. Весь табір ошелешений рішенням Василя. Тож в обох світах – однакова драма. Йти проти волі батьків – неприпустимо, порушувати усталені звичаї – не можна. 

Усупереч всьому пара одружується. Та на весілля ніхто з односельців Галі не приходить. Бабця, яка проходить повз, навіть не вітається, а натомість всипає пару прокльонами: «Грішники! Будьте прокляті. Не буде вам щастя». 

Попри все Василь вірить, що зможе змінити ставлення. Адже він – вправний коваль і будує свою кузню. Проте за його послугами приходить такий же відгорнений суспільством. А згодом кузню взагалі спалюють. 

За що травили Василя та Галину? Абсолютно незрозуміло

І тут у мене як сучасної глядачки виникає питання, як у Василя та Галі. За що? От серйозно. Для вас Галя – прекрасна дівчина, господиня, чемна донька. Чому не прийняти її вибір? 

Василь – мирно живе в селі, важко працює, дотримується ваших звичаїв. Клеймо, поставлене колись, важливіше за реально картину? Розумію, що такою була реальність. Але прийняти її – не можу. Таким ставленням «покарано» не Василя, а перш за все Галю – таку ж як ви, вашу гордість та радість. Положення жінки в той час – тема окремої розмови. Ще гірше воно, коли жінка – ще й ромка. Подвійна стигматизація має міцне коріння… 

Рухаємося далі. Вочевидь, таке неприйняття селом змушує Василя пригадати, як добре було з табором, де він мав повагу, розуміння. Тож ром починає сумувати за тими часами. Ситуація погіршується, коли табір повертається до села. І Василь бачить свою колишню кохану Азу.  Повертається до табору, просить вибачення у матері. 

А далі зберіть весь свій емоційний ресурс. Бо питань до авторів (а фільм знятий за мотивами п’єси Михайла Старицького) і режисера – чимало. 

Василь залишає вагітну Галю. Аза розповідає законній дружині, що Василь тепер буде з нею. Народжуючи Галя помирає. У смерті коханої Василь звинувачує Азу. У розпачі молода ромка падає зі скелі. 

Василь залишається з сином. Живе відлюдником. Копає криниці, щоб спокутувати свій гріх (як говорить одне з повір'їв, у які вірила Галя). І коли Василь вчергове спускається, щоб продовжувати рити джерело, до ями підходять ватажок табору, забирає драбину і закидує Василя землею. За цим мовчки спостерігає Василева мати. Так, матір дивиться, як її сина ховають живцем. 

А тепер хвилинка ліричних роздумів і риторичних запитань. За що? Це запитання виникає після кожної сцени, після кожної репліки. 

У цій історії шкода всіх. Але хто винен?

Роздвоєння особистості – болісне. Два світи, дві коханих Василя. Чи могло б бути інакше, аби село прийняло шлюб Василя і Галі? Могло б. І у виграші були б всі. Щасливе подружжя. Громада має талановитого коваля. І мінус одне упередження: ром – не значить злодій. 

Чи був би щасливий Василь, аби не спробував жити з Галею? Можливо. Адже не було б цього приниження, знущань, мовчазного ігнорування. він не бачив би, як в’яне його кохана через нього ж. Чи міг би табір простити і дозволити Василеві просто ростити сина? Та і це можливо. Проте суспільні догми взяли гору над прийняттям, розумінням і просто людяністю. В результаті – нещасні всі. Й що буде з дитиною – можемо лише здогадуватися. 

У цій історії шкода всіх. І хто винен? Суспільство, яке не дозволяло «інакшість». Цей любовний трикутник підсвітив ледь не всі проблеми тогочасного міжетнічного спілкування. Хоча у стрічці роми показані доволі непогано. Так, вони – кочівники. Але заробляють виступами, музикою і співами. Працюють. Мають хист до ковальства. Так, жебракують і ворожать. Проте мають моральні переконання. До прикладу, Аза відмовляє панові, бо береже свою цноту. Культивується повага до батьків. Хоча вона зведена в культ беззаперечної покори. 

Загалом, дуже емоційна й болісна стрічка. Вона не лише про пригноблене положення ромів, а про зашореність мислення загалом. Зректися дітей, відвернутися від близьких, не приймати інший вибір, пусті звинувачення, помста… 

Звісно, слід враховувати історичний контекст, у якому відбуваються події. Магічне мислення, забобонність, упередження, стереотипи, жорсткий суспільний устрій – усе це було базовими налаштуваннями. На жаль, не надто позитивними. Утім, чимало тогочасних поглядів і переконань втратили свою актуальність та вже здаються абсурдними. То, вочевидь, час попрощатися і з хибними уявленнями про ромську спільноту. 

Повертаючись до фільму. І романтична, і соціальна лінія примушують співпереживати, думати, викликають запитання. І головне з них – за що? 

ФОТО: Скриншоти з фільму