Як народжуються культурні зміни: історія ромських проєктів від 90-х

Суспільство

Робота з ромськими спільнотами в Україні має глибоке коріння і тривалу історію, яка почалася задовго до сучасних культурних проєктів. Одним із ключових рушіїв цього напряму став Міжнародний фонд «Відродження», який ще з початку 1990-х розвивав окрему програму, спрямовану на підтримку ромів. Саме вона стала основою для десятків ініціатив, що охоплювали правову, соціальну, освітню й культурну сфери — і дала життя багатьом сучасним культурним проєктам, зокрема CultuRom. У черговому випуску подкасту «Ай ту Жянес. А ти знаєш?» — менеджерка програми «Соціальний капітал» Міжнародного фонду «Відродження», культурна менеджерка Радослава Кабачій, розповіла про ромську програму, яка була однією з найтриваліших у фонді.

«В Україні існувала ромська програма Міжнародного фонду "Відродження", і вона стартувала ще з часів, коли заснувався фонд, тобто з початку 90-х… Ромська програма займалася різними напрямками, зокрема правовим. Тут йшлося про захист прав ромів, сприяння паспортизації, оскільки на той час у великої кількості ромського населення не було паспортів і документів», — розповідає Радослава Кабачій. 

За її словами, це був надзвичайно важливий етап: відсутність документів позбавляла тисячі ромських родин доступу до освіти, медицини, соціальної допомоги. Завдяки системній роботі ці бар’єри поступово долалися. Не менш значущим був напрямок розвитку жіночого лідерства серед ромні, а також культурні ініціативи, які з часом стали окремим потужним блоком програми. 

Перед запуском CultuRom  команда фонду реалізувала іншу важливу ініціативу — літературно-мистецьку резиденцію «СпільноART». Саме вона стала точкою відліку для подальшої масштабної роботи з представлення ромської культури в Україні.

Радослава Кабачій згадує: «Перша ітерація проєкту — це була літературно-мистецька резиденція «СпільноART». Вона відбувалася в Яремче в першій половині 2019 року. До неї ми залучили українських та ромських письменників і митців, і протягом тижня запрошували відомих лекторів… У такому творчому симбіозі ми надихалися та працювали разом», — говорить культурна менеджерка, екскерівниця проєкту CultuRom.

Результатом резиденції стало видання «Шлях до Ромів» — збірка малої прози про співжиття українців і ромів, яка поєднала тексти різних авторів та ілюстрації митців обох національностей. Цей досвід виявився настільки сильним, що команда зрозуміла: треба рухатися далі, глибше і масштабніше. Так з’явився CultuRom — другий етап роботи, який тривав понад три роки. 

Кожен культурний проєкт — це маленька інвестиція у майбутнє громади, що потребує терпіння, послідовності та віри в результат. Адже коли вкладаєш час і зусилля, неминуче виникає запитання: чи вдалося досягти того, до чого прагнули? Саме таке питання адресую до пані Радослави Кабачій: наскільки CultuRom та інші ініціативи допомогли реалізувати поставлені цілі?

«Складно сказати, що один проєкт може щось суттєво змінити. У фонді ми завжди наголошуємо: ми працюємо з проєктами “в довгу”. Це не ті ініціативи, які дають результат “тут і зараз”. Коли ми говоримо про культуру — це завжди марафон, а не спринт. У будь-якому разі кожен проєкт, присвячений культурі тієї чи іншої національної спільноти, є цінним. І кожна ініціатива має особливе значення і допомагає нам ставати більш згуртованими та стійкими в умовах повномасштабного вторгнення», — зазначає Радослава Кабачій.

Повну версію подкасту слухайте у доданому аудіофайлі