Шанси на освіту, працевлаштування та гідне життя для ромських жінок

«Коли я виросла і побачила, що щось може змінитися, то зрозуміла, що можу стати людиною, яка буде допомагати іншим», — каже регіональна координаторка ГО «Голос Ромні» Ольга Ковальчук. В інтерв'ю для «Жянес» жінка розповіла про свій шлях активістки, чому ромські жінки, особливо дівчата, не мають гідного та рівного доступу до освіти, які програми щодо посилення економічної спроможності ромських жінок вдалося реалізувати останнім часом в Україні, та які зміни необхідно впровадити у суспільстві для поліпшення цього процесу.

«В нашій родині всі були працьовиті. Ніхто ніколи не крав. Завжди намагалися чесно вести роботу: торгівля, ринки. Але стикалися з дискримінацією»

— Пані Ольго, давайте нашу розмову розпочнемо з Вашої особистої історії. Чому Ви вирішили долучитися до команди «Голос Ромні»? Які особисто виклики Ви ставите перед собою?

— Почнемо з моєї історії. Я хочу забігти назад, з чого я почала свій шлях в активізмі, тому що з 2018 року я стала стипендіаткою Ромського освітнього фонду. Також у 2018-му я познайомилася з нинішньої президенткою Об'єднання ромських жінок «Голос Ромні» Анжелікою Бєловою. Вона на той момент працювала в іншій ромській організації. Ми спільно реалізовували компонент у Кривому Розі. І це для мене стало таким поштовхом в активізмі. Ми після цього у Кривому Розі створили свою локальну громадську організацію. І коли пані Анжеліка заснувала «Голос Ромні», то наступного року, тобто 2021-го, вона запросила мене бути місцевою координаторкою у Кривому Розі у відповідний проєкт. Моя задача була в тому, щоб я знаходила школи для жінок, які могли отримати спеціальність, зокрема, це нарощування вій і перукарство. Ми видавали стартові набори, які вони закуповували в Запоріжжі, а я в Кривому Розі їх видавала. Також я контролювала присутність дівчат на цих курсах. 

Під час повномасштабного вторгнення продовжили свій шлях, але вже більш професійно. Ми створили у Кривому Розі у 2022 році офіс організації, де я й почала працювати координаторкою на постійній основі. Я все життя живу в Кривому Розі, я тут народилася. І все життя бачила дискримінацію ромської громади. Ці проблеми із працевлаштуванням, в освіті, під час прийому на роботу… Я все це бачила наочно на прикладі моєї мами, моєї родини й інших ромів. У нас дуже велика громада ромів у Кривому Розі. Я це бачила, і мені завжди це боліло. Це ще з дитинства, де ти все бачиш, але не розумієш — за що і чому. Тому що в нашій родині всі були працьовиті. Ніхто ніколи не крав. Завжди намагалися чесно вести роботу: торгівля, ринки. Але стикалися з дискримінацією — коли мама щось продавала, то хазяйка боялася залишити їй товар. Вона переживала, що мама щось вкраде. Або коли вона хотіла десь помити підлогу, то її теж не брали, бо вона ромні. Брали українців. Коли ти це бачиш, коли тобі це болить, то хотілося би щось змінити. Коли я виросла, і я побачила, що, дійсно, щось може змінитися. Я зрозуміла: я можу стати тою людиною, яка буде допомагати іншим.

На фото: Ольга Ковальчук

«Я постійно на телефоні або готова завжди віч-на-віч допомогти людям, які приходять до нас»

— Як виглядає Ваш робочий день — регіональної координаторки? Який момент у Вашій роботі найбільше запам’ятався чи надихнув? 

— Мій робочий день починається з 8-ї ранку. Я завжди працюю з громадою. Люди приходять з різними питаннями: від паспортизації, допомогти з документами — до допомоги записатися на допомогу. Отримати якісь послуги. Коли ти освічена людина, і люди знають, що ти багато моніториш того, що відбувається, які програми діють в державі. І люди знають, що ти маєш знати цю інформацію і до тебе постійно звертаються. Тому я постійно на телефоні або готова завжди віч-на-віч допомогти людям, які приходять до нас. Так і минає мій день. Також, щодо того, що мене надихає... Мене надихають люди, яких наша організація підтримує. Як, наприклад, ромську дівчину, яка приїхала з Горлівки (Донецька область - ред.) і зараз почала проживати в Кривому Розі. Зараз вона опікує п'ять своїх маленьких братів та сестер. Вона в нас отримувала різні види допомоги, а також закінчила курси майстрині манікюру. Тепер вона має можливість заробити цією справою гроші для того, щоб підтримувати свою родину. І, дійсно, такі історії надихають мене продовжувати працювати далі.     

— Які програми щодо посилення економічної спроможності ромських жінок та дівчат Вам вдалося реалізувати у регіоні останні часом?

— Взагалі, розвиток економічної спроможності жінок є нашим основним напрямком в роботі. Ми на постійній основі проводимо курси щодо перекваліфікації або здобуття нової спеціальності. Це не просто курс для перукарок, або майстринь манікюру — ми додаємо до курсу велику кількість тренінгів: SMM, кар’єрні консультації, бізнес-тренінги, ділова українська мова. І багато чого іншого, що дозволяє жінкам на шляху до отримання нової спеціальності, всебічно розвиватися та бути повністю конкурентоспроможною на ринку. У нас завжди були поширені б’юті - спеціальності. Жінки самі обирають. От саме б’юті - спеціальності жінкам до душі. 

«Хочемо, щоб до нас приходили свідомі жінки, які розділяють наші цінності. Таким чином ми руйнуємо стереотипи» 

— Чи була програма навчання жінок адаптована до потреб жінок із різним рівнем підготовки? Наприклад, мами з дітьми, без попереднього досвіду тощо?

— Так, звісно, що наша програма повністю адаптована до потреб жінок. Як регіональна координаторка, я завжди контролюю, щоб в наших освітніх тренерів, чи у шкіл, які ми залучаємо, щоб жінки навчалися. Я завжди контролюю, щоб їх не навантажували конспектами. Щоб люди з розумінням ставилися до того, що жінка може в принципі тільки слухати, не писати нічого. Ми також обираємо курси з нуля, щоб жінка могла почати з самих азів. Зокрема, як тримати той чи інший інструмент.      

— Як працює Ваш б’юті-коворкінг у місті? Хто там може працювати, а хто може звертатися за отриманням послуг?

— Наш б’юті-коворкінг має символічну назву «Romnja beauty space». Ми таким чином говоримо, що цей простір відкрили ромські жінки, і що в ньому працюють ромські жінки. І ми цим дуже пишаємося. Хочемо, щоб до нас приходили свідомі жінки, які розділяють наші цінності. Таким чином ми руйнуємо стереотипи. Наш коворкінг працює для жінок, які в нас пройшли курси та хочуть працювати в сфері краси. Для мам з дітьми нам вдалося залучити бейбі-сітерів. Як для клієнтів, так і для працівниць нашого коворкінгу. Також, є адміністраторка. Ми обладнали наш коворкінг технікою, меблями для майстрині манікюру, візажистки, перукарки. Поставили анатомічну кушетку для бровістки. Також там може працювати майстриня з нарощування вій.       

— Чи є історія успіху ромки, яка завершила Ваші курси, якою б хотіли поділитися з нашими читачами? 

— Так, звісно. Я пишаюся усіма нашими учасницями курсів. Ну, як приклад, я можу згадати одну дівчину, з останніх випусків. Це ромська дівчина з села, яке знаходиться на околиці міста Кривий Ріг. Вона через бабусю дізналася про наші курси. Бабуся приходила за гуманітарної допомогою і ми їй повідомили, що в нас скоро такі курси будуть. Вона передала своїй внучці — і дівчина подзвонила, записалася. Так вона почала відвідувати курси. Це дуже показово, що навіть через те, що їй було дуже далеко добиратися — майже півтори години до нашого офісу і до центру міста, вона продовжувала ходити вчитися. І наприкінці — отримала знання і стартовий набір.     

На фото: Ольга Ковальчук

«Ми досі маємо сильну дискримінацію ромської громади в суспільстві. Досі існує багато стереотипів, багато стигматизації представниць ромської громади»

— З якими труднощами Ви стикаєтесь як регіональна координаторка?

— Мені здається, що єдина трудність в моїй роботі, то брак часу. Його мені завжди мало, тому що громада у мене велика в Кривому Розі. Об’єми роботи відповідно зростають і тому мені завжди бракує часу, тому що треба все швидко, якісно зробити та виконати. Тому найбільший ресурс, якого бракує це – час.

— Які зміни, на Вашу думку, необхідно впровадити у суспільстві для покращення економічної спроможності ромських жінок?

— Ми досі маємо сильну дискримінацію ромської громади в суспільстві. Досі існує багато стереотипів, багато стигматизації представниць ромської громади. Тому ми маємо працювати спільно з представниками і представницями органів влади, із бізнесами, із представниками громадянського суспільства, аби це змінити. Тому, що люди, які гинуть за Україну, вони гинуть за демократичне суспільство. Тому що ми прагнемо демократії в нашій країні. Ми прагнемо вступити в ЄС, де головними цінностями є толерантність, недискримінація, повага до різноманіття. І саме тому в нас дуже багато роботи в організації, яка спрямована на те, щоб люди, в яких не рівні можливості, зрівняли свої шанси на працевлаштування, на освіту, на гідне життя. 

Тому, що, на жаль, ромські жінки, особливо дівчата, не мають гідного та рівного доступу до освіти. На жаль, ромським жінкам відмовляють у працевлаштуванні, тому що вони є ромні. Дуже багато системних дій, які ми маємо створювати з партнерами, разом з владою, з іншими організаціями. І звісно, підтримувати і агітувати за працевлаштування осіб без загальної середньої освіти.               

— Які плани маєте на майбутнє в межах Вашої діяльності?

Ми будемо продовжувати партнерство та надавати комплексні сервіси для вразливих груп населення, зокрема для ромської громади. Тому, що для нас важливо, щоб була і гуманітарна допомога, і програми розвитку, освіта, працевлаштування. Також дуже важливе для нас — залучення жінок, молоді до волонтерства. 

Ми будемо масштабувати свої проєкти з б’юті-коворкінгів. Саме зараз в нас відкрито б’юті-коворкінг у Кривому Розі та Запоріжжі, а ми плануємо ще відкриття у Харкові.

У планах — також продовжувати надавати психологічну допомогу і дітям, і дорослим. Тому, що війна значним чином вплинула на психологічне здоров’я. Військові дії все одно впливають, і ми ще довго будемо вирішувати ці проблеми. Тому ментальне здоров’я буде основним нашим напрямком на майбутнє. 

Фото у матеріалі — з особистого архіву Ольги Ковальчук