Роми в українській літературі: як про них писав класик Михайло Коцюбинський

Гіцу, стара циганка, Раду та Маріуца — персонажі, які є одними з головних героїв повісті «Дорогою ціною» українського письменника, майстра психологічної прози Михайла Коцюбинського. «Дорогою ціною» — твір, який вважається класикою канону української літератури та оповідає про час, коли була ліквідована Задунайська Січ, а в Україні існувала панщина. Повість писалася впродовж 1899 —1901 років. Однією з цікавих деталей літературного твору є те, що Михайло Коцюбинський у своїй повісті вводить у текст героїв ромів. І вони, по суті, є одними з центральних персонажів сюжетної лінії.

Ймовірно, що думка та загалом ідея написання твору «Дорогою ціною» виникла у Михайла Коцюбинського під час його перебування у Бессарабії. Тоді друзі з Братства тарасівців (таємна політична організація, створена в Харкові. Її учасники дали клятву на могилі Кобзаря, де присяглися всіма засобами поширювати серед українців його безсмертні ідеї - ред.) допомогли письменнику увійти до складу філоксерної комісії боротьби зі шкідниками винограду в Бессарабії й Криму. Ці мандри й спостереження під час подорожей розширили тематику творчості автора. Коцюбинський почав багато писати про життя молдавських селян, кримських татар, а також і ромів, з якими він  провів довгий час, перебуваючи у своїх мандрах Бессарабією. Тоді ж письменник ближче ознайомився з побутом і звичаями представників ромських спільнот. Можна вважати, що повість «Дорогою ціною», як і припускають дослідники, написана під впливом життя і традицій ромів Бессарабії, де автор сам був свідком подій.

На фото: кадр з фільму «Дорогою ціною» (з відкритих джерел) 

У давні часи роми поселялися на околицях сіл, рідше міст. Герої Коцюбинського – не виняток. Край битого шляху, яким селяни наддунайських сіл їздили у Галац (місто у Румунії - ред.), серед купи верб та поміж очеретами розташувалось ромське поселення. У ньому було всього три хати, які автор називає курниками. За своїм виглядом ці помешкання були низькі, криві, зліплені з глини, нагадуючи гнізда ластівок.

Отже, у тексті передусім йдеться про ромську сім’ю. Один з образів – стара циганка. Цікаво, що автор не подає ім’я літньої жінки. І видається, що зробив він це цілком свідомо, наче натякаючи та підсвічуючи патріархальність ромського суспільства та певну дискримінацію серед ромських жінок. Наступні герої — старий Гіца, їхня донька Маріуца та зять Раду. Ромська сім’я живе бідно та скромно. «Старенький кінь та біла коза — оце й все їхнє господарство», — описує побут майстер психологічної прози Михайло Коцюбинський. 

«Щоранку жінки запрягали у свою двоколісну гарбу маленьку, худу й облізлу шкапину, забирали з собою полотняні сакви і залазили у збиту зі старих дощок дерев’яну скриню, що слугувала замість васага у гарбі, й вирушали прохати. Вони їздили по сусідніх селах, жебрали, збирали крихти хліба, де жменю муки чи кукурудзи, викопували зі смітників брудні й подерті ганчірки і ввечері розкладали все це по своїх місцях. Вечорами у ромському поселенні були танці, музики та співу...».

Так описував побут ромів Михайло Коцюбинський у своїх текстах. Зрештою, сюжет цієї історії розгортається далі доволі глибоко та драматично, бо одна з головних  ліній — це історія українських селян, які рятуються від панів. А ромське поселення стає прихистком для молодої пари. Проте згодом і серед них виникає конфлікт, бо нашаровується сюжет кохання. Ось як оповідає Михайло Коцюбинський про стосунки між українцями та ромами у повісті «Дорогою ціною»:

«Маріуці (молодій ромці - ред.) сподобався Остап (один з головних героїв твору - ред.) і вона до нього залицялася. Раду (чоловік Маріуци - ред.) її ревнував, між ними виникали навіть бійки».  Або ж в описі молодого рома, автор підкреслює його запальний характер та яскраву зовнішність: «Його чорні кучері вилазили крізь подертий бриль, а блискучі очі й веселе, подзьобане віспою бородате обличчя усміхалось до молодиці…». Так описує автор образ Раду. Крім того, Коцюбинський колоритно змальовує ромський традиційний одяг, описуючи повсякденну одежу ромських жінок, зокрема, в образі Маріуци:  «Її струнка фігура зігнулась од напруги, як тугий лук, а фантастичний синій плащ і червона спідниця не могли скрити міцних  форм…». 

На фото: кадр з фільму «Дорогою ціною» (з відкритих джерел) 

Або ось ще трохи влучних та цікавих описів ромської сім'ї, а також характеру героїв та їхню поведінку у текстах Михайла Коцюбинського:

«Її страшне, жовте, відьомське обличчя зразу стало добрішим, а сиві пасма кіс,  спокійно лягали на Остапові груди…». 

«На порозі стояв старий високий циган … його суворе обголене обличчя заблищало міддю». 

«Всі рухи його, важкуваті звичайно, ставали у танці легкими й привабливими … вся фігура його нагадувала тонку й гнучку лозину».

«Бійка розпалювала їх. Вони налітали одно на одного, бились грудьми, як роз’юшені півні, кусались і дряпались, як коти…», — так писав автор про стосунки Раду і Маріуци.

На фото: кадр з фільму «Дорогою ціною» (з відкритих джерел) 

Загалом Коцюбинський доволі тонко та вдало зумів підкреслити всі деталі, які були присутні у тогочасній традиційній культурі ромів, котрі проживали поруч з українськими селянами. Тож цілком ймовірно, що могли перейняти частину українського побуту і культури, наприклад, у мові. Цікаво й те, що Михайло Коцюбинський — один з небагатьох українських письменників тогочасної епохи, який володів ромською мовою. Відтак зумів глибоко та ґрунтовно зануритись у традиції ромських спільнот. А також спілкуватись з ними та зробити їх героями своїх творів.