Підтримка без поділу: що об’єднує ромів і українців у час випробувань

Культура

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Ізаура Дріма була змушена виїхати з рідного Миколаєва до Румунії. Сьогодні вона — координаторка Ромського освітнього фонду (Roma Education Fund), активістка, яка допомагає ромам, які пережили війну і втрату дому. Її історія — це не лише про вимушений переїзд, а й про трансформацію: як особистий досвід болю може стати джерелом сили для інших. У черговому випуску подкасту «Ай ту Жянес. А ти знаєш?» — ми говоримо з Ізаурою про ідентичність, видимість ромів, культуру та як війна перевернула уявлення про дім, про наше походження й про людей, поруч із якими ми відчуваємо себе живими. 

Опинитися в іншій країні та починати все з нуля — непросто. Коли за спиною війна, а попереду лише невідомість, навіть тимчасова зупинка може стати новим початком. Ізаура Дріма зізнається: спершу вона думала, що Румунія буде лише транзитною зупинкою. Але саме тут у Бухаресті, серед жінок і дітей, які шукали прихистку, вона відчула, що повинна діяти — допомагати, організовувати та підтримувати.

Ромський освітній фонд є частиною широкої міжнародної мережі, яка працює над забезпеченням рівного доступу ромів до освіти. Окрім румунського офісу в Бухаресті, фонд має представництва в Сербії, Словаччині, Чорногорії та Угорщині. Основна мета його діяльності — підтримка та фінансування проєктів, спрямованих на полегшення освітньої інтеграції ромських спільнот у європейських країнах. Робота Ізаури Дріми в Ромському освітньому фонді — це не про офісні години, а про постійну готовність допомагати. Вона з командою підтримували всіх, хто тікав від обстрілів — ромів і не ромів. Це була робота без вихідних, спрямована на одне, щоб кожна людина відчула, що вона не самотня.

«Спочатку ми допомагали всім українцям, які виїжджали з України через воєнні дії. Це були роми і не роми. Ми допомагали всім. Основною нашою частиною –  були роми. Чим ми їм допомагали? Ми їм допомагали тим, що знаходили житло, допомагали зареєструватися, отримати певні документи для того, щоб проживати в Румунії. Тобто надавали всю необхідну консультацію, і це тривало нон-стоп», — розповідає Ізаура Дріма.

У Румунії Ізаура Дріма переконалася, що справжня підтримка не має національності. Тут простягають руку допомоги кожному — і ромам, і українцям, які шукали прихистку від війни в інших країнах. Ромський освітній фонд відкриває дітям шлях до школи, університету та  найголовніше — до віри у себе. Адже кожна дитина, незалежно від походження чи обставин, має право на освіту і на найкраще майбутнє.

«Ми можемо допомагати. Якщо дитина дійсно бажає вступити до школи чи вищого навчального закладу — звісно, ми підтримаємо. Допомагаємо з оформленням документів, консультуємо, супроводжуємо. Діти вивчають румунську мову, адже без неї важко рухатися далі. Найважливіше — це бажання і поставлена ціль. Якщо хочеш — вчиш, і крок за кроком досягаєш успіху», — додає Ізаура Дріма.

Румунія, за її словами, прийняла українців відкрито і з розумінням. Тут не ділять людей на «своїх» і «чужих» — кожен, хто потребує допомоги, її отримає.

«Від перших днів війни я бачила лише доброту. Тут не говорять про дискримінацію — тут допомагають. І це, мабуть, найцінніше, що можна відчути, коли опинився далеко від дому: що тобі простягають руку підтримки», — каже координаторка Ромського освітнього фонду Ізаура Дріма. 

Повну версію подкасту слухайте у доданому аудіофайлі