Новий центр підтримки ромів у Сумах: хто отримає шанс на освіту
Цього року у Сумах відкрили Ромський освітній центр, який має на меті допомагати ромам у соціалізації та адаптації. Проєкт був підтриманий німецьким фондом «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» (EVZ) та спрямований на підготовку дітей дошкільного віку для вступу до школи, надолуження освітніх втрат як у дітей шкільного віку, так і у старшого покоління. Голова громадської організації «Ромський жіночий конгрес “Мануша”» Ольга Михайленко в інтерв'ю для «Жянес» розповіла про виклики, перші результати роботи та подальші плани щодо розширення Ромського освітнього центру.
«Ми даємо додаткове навчання, надолуження втрачених знань дітей. Це переважно робота вчителів, які допомагають діткам»
Пані Ольго, що стало ключовим поштовхом до створення Ромського дитячого освітнього центру в Сумах, і яку нагальну потребу громади центр покликаний вирішити?
– Головним поштовхом стало те, що діти з часів Covid-19 не навчалися. Тому що спочатку був коронавірус і уроки перевели онлайн, а потім – війна, і діти втратили свої освітні знання. Тому ми вирішили, що цей центр нам потрібен для того, щоб навчалися діти, надолужили знання. І також навчалися жінки, які у нас неграмотні. Навчилися читати і писати.
Перший проєкт із відкриття центру нам фінансував Ромський жіночій фонд «Чіріклі». Проєкт був на півроку і ми побачили, що це на часі. Це дуже потрібно дітям, школярам, які втратили освітні знання! Це потрібно неграмотным жінкам, які не вміють читати та писати. Ми дякуємо фонду «Чіріклі», тому що за півроку, що ми працювали, ми набули той досвід, який допомагає нам працювати сьогодні! Тому ми вирішили шукати донора, який допоможе нам працювати і надолужити втрачені знання школярів. Ми дуже раді та щиро вдячні німецькому фонду EVZ за надану можливість!
Які освітні програми та напрямки роботи Ви пропонуєте дітям? І чим цей Центр відрізняється від загальноосвітніх та позашкільних установ міста?
– Ми не замінювали школу. Школа як була, вона так і залишилась. Дітки виходять на уроки онлайн. Ми просто даємо додаткове навчання, надолуження втрачених знань дітей. Це переважно робота вчителів, які допомагають діткам надолужити знання.
Центр працює не лише з дітьми, а й з дорослими. На яких навичках чи видах підтримки Ви зосереджуєтесь для дорослих учасників?
Це ті жінки, які ніколи не навчались в школі. Можна сказати, що це початковий клас. Як першокласники навчаються буквам, літерам, цифрам, так само і жінки. Вони починають з початкового класу. Також у нас є психолог, який займається і з дітками, і з жінками. Якщо є потреба, то ми залучаємо психолога.
Як Ви працюєте з батьками дітей з ромської спільноти, щоб залучити їх до освітніх процесів та підсилити довіру до нової інституції?
– Ви знаєте, до нашого центру залучилась вся ромська громада, яка компактно проживає в нашому районі. Тому що ремонт ми робили своїми силами. І кожна сім'я приходила, і кожен допомагав робити ремонт для того, щоб дітки навчалися. Кожна людина, кожна ромська сім'я дотична до нашого центру.
Які результати чи перші успіхи вже бачите після запуску центру, можливо, в змінах поведінки дітей, їхньої зацікавленості чи активності в навчанні?
– Зміни відбуваються просто на очах. По-перше, це поведінка дітей. Якщо дитина в школу не ходила, то вона не знає про що мова. Дитина не знає, як себе поводити. Навіть ті ж правила поведінки – як сидіти за партою, як підняти руку, запитати вчителя. Тому ми вже третій місяць працюємо, щоб дітки навчилися себе поводити у класі. Ті, хто ходив до школи, надолужують знання. Вони навчилися краще писати, читати. Дітки, які пішли в перший клас, почали вчити букви. Процес дуже гарний, ми бачимо результат. Так само і жінки. Усе йде, як ми хотіли. Слава Богу, що все у нас виходить. Ми задоволені.
Які виклики були під час створення Центру та його запуску? І як вдалося їх подолати?
– Наш центр – це дуже стара будівля 60-х років. Це стара Укрпошта, яка вже давно не використовується. Закинута стара будівля, яку нам довелось ремонтувати. Нам допомогли. Зокрема, німецький фонд EVZ. І ми не платимо оренду. Інші організації, такі як УКБВЗ ООН, надали нам матеріали. Данська рада надала нам все, що потрібно: парти, стільці, столи. Тому ті проблеми, які в нас виникали, слава Богу, ми їх вирішили. Нам допомогли їх вирішити. А своїми силами, тобто силами самих ромів, ми зробили ремонт своїми руками.
«Взагалі наш центр – це не просто освітній центр, це такий простір, куди можуть прийти роми, звернутися зі своїми проблемами, і де ми їх можемо розв'язати»
Розкажіть, будь-ласка, детальніше про діяльність ромських програм у межах громадської організації «Ромський жіночий конгрес “Мануша”». На яких напрямках фокусуєтесь сьогодні?
– Наша організація займається тим, що допомагає ромським жінкам, дітям і взагалі ромським сім'ям. Ми допомагаємо і юридично. Зокрема, допомагаємо отримати паспорти, вирішувати питання з землею, з будинками, допомагаємо діткам поступити в якийсь заклад, займаємося волонтерськими справами, допомагаємо продуктами та побутовими речами. Взагалі наш центр – це не просто освітній центр, це такий простір, куди можуть прийти роми, звернутися зі своїми проблемами, і де ми їх можемо розв'язати. У нас працюють юристи, у нас є психологи, учителі. Ми співпрацюємо з владою, яка нам також допомагає.
«Ми б дуже хотіли, щоб такі центри у подальшому були у всіх регіонах»
Які подальші плани та проєкти Ви хотіли б реалізувати як у Центрі, так і в рамках «Мануші», щоб зміцнити освітні та соціальні можливості ромської громади у Сумах та регіоні?
– По-перше, ми дуже хочемо розширення, щоб такий центр був не тільки в місті Суми, як у нас, а також в районах, в області. Тому що там також проживають роми, які неграмотні, дітки, які втратили освітні знання. І ми б дуже хотіли, щоб такі центри у подальшому були у всіх регіонах. Особливо, коли йдеться про нашу область, тому що ми тут займаємося цими питаннями. І вже до нас приїжджають роми з області і просять, що також хочуть, аби їхні дітки ходили в такі ж центри, щоб вони надолужили знання. Тому що ми не знаємо, коли закінчиться війна, коли дітки підуть до школи. А ми ж все одно продовжуємо жити. А наші діти – це наше майбутнє. І ми хочемо, щоб наші діти розвивалися. Це наші громадяни. Ще хотіла би додати, що в нашому центрі навчаються не тільки ромські діти, у нас також і українські дітки приходять навчатися. Тобто ми не розділяємо – роми чи українці. Це наші діти в нашому районі. І всі, хто бажає, приходять і навчаються.
Читайте також:
- Письменниця Тімея Шрек: «Життя так склалося, що повертаюся до коренів».
- Танцівниця Вікторія Чорна: «Саме ромський танок допомагає людям просто вижити»
- Громадські активісти і дослідники — про ромську мову, перспективи розвитку та загрози
- Лінгвіст Михайло Ослон: «За свої мови носіям зазвичай доводиться боротися самотужки».
- Музикант Віллі Пап-молодший: «Американський джаз або ромський джаз...»
- Художник Тиберій Йонаш: «У моїх планах відкрити величезний центр у ромській громаді»
- Психотерапевтка Ольга Голубицька: «Ти є людиною, яка варта уваги».
- Другий шанс на освіту. Або як працюють інтеграційні центри для ромів
- Ромська активістка Галина Сіладі: «Для мене поезія - спосіб життя»
- Соціолог Микола Гоманюк: «Скажи, хто такі рома – і я скажу, хто ти»