Не мовчати, але й не мстити: Як «Голос Ромні» будує міжкультурний діалог

Адвокація

Війна змінює фокус, але не цінності. У другій частині подкасту «Ай ту Жянес. А ти знаєш?» очільниця громадської організації «Голос Ромні» Анжеліка Бєлова розповідає про роботу з ромськими громадами після 24 лютого 2022 року, гуманітарне реагування, дитячі простори, дискримінацію та публічну відповідальність.

Анжеліка Бєлова — українська ромка, феміністка, засновниця громадської організації «Голос Ромні». Її шлях — це історія жінки, яка не зламалась після майже фатального нападу, а перетворила травму на місію допомагати іншим. Після повномасштабного вторгнення Росії вона з командою масштабувала ініціативу, яка сьогодні працює у кількох регіонах України, реалізовує гуманітарні програми, створює безпечні простори для жінок і дітей, і формує нову культуру рівності.

«Ми працюємо з фокусом на ромів. Нас знає ромська громада, ми знаємо їх, ми виїжджаємо до них в компактні поселення. Але якщо до нас приходить людина неромської національності — ми не відмовляємо в допомозі. Це є багатоцільова грошова допомога, і дитячі простори. Для мене дуже важливо, що у нас є міжкультурний діалог: виходимо зі своєї бульбашки і виводимо інших з неї. У наших просторах ромські жінки і українські жінки ВПО, наприклад, навчаються разом, обмінюються досвідом».

Після 24 лютого 2022 року організація «Голос Ромні», як і багато інших громадських організацій в Україні, змінила фокус. Від проєктів освіти та підтримки жінок — до гуманітарного реагування. Як виявилось, допомога людям теж має свої стандарти. І команді Анжеліки довелось їх вивчати.

«Ми не займались гуманітарним напрямком до повномасштабної війни. Раніше я думала, що гуманітарна допомога — це, наприклад, роздати продукти, на якийсь короткий час покращити життя однієї людини. Але коли почала фахово працювати з гуманітарним напрямком, то зрозуміла: це й моніторинг та оцінка, постдистрибуційний моніторинг, це гуманітарні принципи, які ти маєш знати, різні канали зворотнього зв'язку для громади. Це окремий світ. Прийшло багато міжнародних партнерів, які вимагали дуже високого рівня. Ти мусиш цьому навчитися, тому що треба допомогти людям».

Проєкти — це люди. За кожною цифрою у звітах і кожним пакетом гуманітарної допомоги — команда. Ті, хто поділяє спільні цінності, хто зростав разом із викликами. «Голос Ромні» почався із Запоріжжя, зараз — у цьому місті є вже два офіси, жіночі і дитячі простори, гуманітарний хаб. А також офіси в Кривому Розі, Харкові, Ужгороді і вже заплановане на цей рік відкриття представництва у столиці — Києві.

«У нас стала команда, яка працює від самого початку. Вони пройшли всі навчання з гуманітарного реагування, гуманітарних принципів, всі етапи. І стали дійсно крутими експертами та експертками».

Як наголошує Анжеліка Бєлова, освіта, бідність і дискримінація — три вузлові проблеми, з якими працює організація.

«Ми в нерівному становищі з більшістю українців. Іноді люди приховують свою національність, бо інакше їх просто не візьмуть на роботу… Основною проблемою, через яку ромські діти можуть не відвідувати школу, є те, що у батьків низький рівень доходу. Тобто вони не можуть купити їм одяг, взуття, канцелярські прилади».

У відповідь — «Голос Ромні» створює навчальні програми зі «швидких» професій, які відкривають доступ до нових можливостей і нового життя. Просто завдяки наявності сертифікату.

Анжеліка переконана: громадські організації створюються для того, щоб виконати свою місію — і закритись. 

«Ми не приходимо в громадський сектор заради зарплат чи статусів. Ми тут, щоб змінювати життя. І колись, коли проблема зникне — ми можемо просто піти».

Повну версію подкасту слухайте у доданому аудіофайлі.