Натан Маркман: “Мистецтво — єдиний спосіб, завдяки якому я можу говорити про важливе”

Український художник ромського походження міркує про те, яким є мистецтво. Та роми у ньому. Ідентичність як особистий прояв у мистецтві. У нього змішане коріння: ромське та єврейське. Він народився та мешкає у Києві. Розмовляє українською. І називає себе українським митцем.

Натан Маркман — київський художник. Йому — 28. Навчався в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури, у департаменті кіносценографії.Водночас у Відень вступив вже після закінчення НАОМА у 2020 році, був абітурієнтом Віденського університету прикладних мистецтв. Проте відклав поїздку через брак коштів,. Згодом наближення війни та розуміння російського вторгнення в Україну змусила залишитися у своїй країні.Залишився в Києві. Де мешкає і до сьогодні. По лінії матері у Натана ромське походження — вона належить до етногрупи роми-котляри. Батькова ж лінія художника оповита єврейським корінням. Проте все своє життя він не належав до жодної з цих двох спільнот.

“У нас була родина художників, ми не мали тісного зв'язку із традиційними ромами”, — розповідає Натан, запалюючи цигарку.

Хлопець зростав у середовищі художників, які від дитинства були поруч з ним. Вулиця Михайлівська, що у самому центрі Києва тоді формувала оточення та смаки молодого хлопця. Уже у той період там існувала тодішня культова Паризька комуна — спільне місце, де збирались митці в покинутому будинку на вулиці Паризької Комуни. Сьогодні це вулиця Михайлівська. Проте у дев'яностих там існувало мистецьке явище — андеграундна художня група, що виникла в бурхливу добу революційних політичних, економічних, соціальних, естетичних змін на початку 1990-х років. Згодом мистецьку тусовку почали називали “Паркомуною”.

Як вважає Натан Маркман, по суті мистецтво не виконує жодної із місій. Себто воно немає якоїсь чіткої та окресленої мети. Ба більше, художник міркує і про провокативну складову культури. Каже, що у своїй сутності мистецтво і культура не провокують, принаймні у його особистій візії творчості.

“Провокація ніколи не була моєю метою. Тим паче, що я скептично ставлюсь до провокації як до художнього методу загалом”

Натана Маркман працює здебільшого із фігуративним живописом, графікою. Інтерактивною інсталяцією та аудіо візуальним мистецтвом.Він використовує свою художню практику, щоби відобразити та дослідити сучасну українську, але й також світову соціокультурну та соціально-політичну реальність. Тому його творчість сміливо можна назвати політичним мистецтвом. Бо воно провокує. І передовсім ставить запитання: собі та іншим. У своїх роботах Натан часто звертається до тем історичної пам’яті, політичного насильства, влади, авторитаризму. Та сучасної культури у ширшому сенсі його розуміння.

“Тема ромів є складною, але саме тому і важливою для мене. Те, як суспільство працює зі складними темами і визначає його”, — розповідає Натан.

Тема ромського контексту, історії та традицій зацікавила хлопця з дитинства, але більш усвідомлено він почав занурюватись у неї, коли; явився інтерес до історичної пам'яті та минулого. Роми віддавна були частиною української культурологічної складової. Багато років вони жили поруч одне з одним, відтак вплив ромської культури дуже часто відображався на топоніміці української мови, певних побутових звичках та навіть українській говірці у тих чи інших регіонах України.

Ромська культура — це певна суміш свого й інших впливів, залежно від того, з яким вони співжили протягом століть. Наприклад, роми, які мешкають на Закарпатті суттєво відрізняються від тих, хто мешкає у східних та південних частинах країни. Тоді як роми Криму взагалі геть інші від тих, хто проживав в Галичині чи на Гуцульщині. Йдеться про вплив не лише у мові, але й релігії та цілого пласта культури, який несуть у собі ті чи інші групи людей.

Через цікавість до минулого — особистого та національного, Натан почав поволі повертатись до теми ромів в українському суспільстві. Більше вивчати складні контексти ромського питання та виклики, викристалізовувати паралельні, відображати сучасні історичні події у своїх роботах. Художник пояснює, що частина його творчості про політичне мистецтво, відтак ромська тема стає лейтмотивом творення певних образів та сенсів, котрі зчитуються із картин Натана. Він каже: сьогодні роми є важливою політичною складовою.

Одна з його робіт — про події щодо дискримінації ромів. У 2018 році відбулись погроми ромського стихійного поселення на Лисій горі у Києві, а також напад на львівський табір ромів, внаслідок якого загинув один його мешканець, а ще кілька зазнали поранень. Тоді Натан відрефлексував це в одній зі своїх творчих робіт.

Тема війни та агресії російських окупантів сьогодні є тим, про що рефлексує Натан найбільше. Він каже про прямий та безпосередній вплив мистецтва на суспільство чи певну спільноту людей. А ще про важливість проговорення травм через певні візуальні образи.

“Мистецтво не має безпосереднього впливу. Але може бути інструментом щоби передати певні сенси чи проблеми, про які говорить суспільство. По суті, мистецтво — це єдиний спосіб, завдяки якому я можу комунікувати зі світом. Говорити про свої думки. Про те, що вважаю важливим, — каже Натан. Інколи я сумніваюсь, що вона діє якось безпосередньо, але те, що вона впливає — це однозначно”.

Сьогодні Натан у своїй київській квартирі, продовжує працювати із темою пам'яті. Він прагне створити серію робіт, пов'язаних із війною, терором, правам людей. Хоча як міркує сам автор, поки що не до кінця впевнений чи буде така серія цілісно, чи лише фрагментарною.