Маланкувати, водити коня та вшановувати предків: як роми у різних регіонах України святкують Різдво

Традиції різдвяних свят для ромських громад несуть у собі давні та автентичні звичаї. Зрештою, як в українців: важливо берегти пам’ять предків, шанувати та продовжувати нитку свого родоводу, готувати медову кутю з горіхами, уміти голосно колядувати, водити коня та, безумовно, занурюватись в дух й магію Різдва, що наближається.

Одна тареля з наїдками для всіх

Серед ромів традиції різдвяних свят залежить від регіону, в якому вони проживають, а відтак від історичних впливів цього краю, певних локальних та ландшафтних особливостей. Наприклад, роми Закарпаття мають доволі розмаїті звичаї, оскільки цей регіон має довгу історію свого існування та різних впливів. Австро-угорська імперія, Карпатська Україна, Чехословаччина - всі ці історичні контексти внесли свої віяння на мешканців, їхній побут та звичаєвість традицій. Роми серед них також перейняли певні форми проживання. Особливо під час релігійних свят. Роми Закарпаття, що здебільшого належать до етногрупи роми-ловари, в основному святкують Різдво за григоріанським календарем, себто 25 грудня.

Цікаво, що така дата святкування була звичною для деяких ромських сімей ще до моменту, коли Україна офіційно перейшла на новий церковний календар. Важливим елементом для ромів Закарпаття під час Різдва - є відвідування найстаршого родича. До нього вони вирушають на Святвечір. Вважають, що таким чином віддають шану предкам та шанують тих, хто живий. Далі святкова трапеза починається за спільним столом, де, за традицією, не ставлять кожному гостю окремих тарілок чи приборів: їжу викладають на одну велику тарелю, де кожен смакує шматками свіжоприготованого. Серед різдвяних страв обов'язковою повинна бути запечена курка. Святкових страв на столі може бути більше, аніж 12. Головне, щоби не менше. Вечірню трапезу розпочинає старійшина, який вітає усіх присутніх та промовляє слова вдячності й побажання до наступного Різдва дожити.

Поки не зійде перша зірка

Роми Полтавщини та Дніпропетровщини, де переважно проживає  етногрупа руська рома, на Святвечір сідають за родинний стіл разом із першою вечірньою зіркою. Багато з них дотримуються посту, тож вважають, що і передріздвяна вечеря також повинна бути пісною. Проте, на столі точно має бути дванадцять страв, приготованих господинею дому. Сьогодні багато ромських сімей в Україні уже перейшли на новий церковний календар, проте залишились і ті, хто, святкуватиме народження Христа за старим стилем, себто 7 січня. У цьому регіоні, напередодні Різдва діти йдуть до своїх хресних батьків, приносять вечерю, а далі у сімейному колі сідають за стіл, щоб приступити до трапези Святвечора.

Зранку 7 січня роми починають святкувати Різдво. Ще на світанку молоді хлопці та чоловіки збираються гуртом, щоб далі рушити до рідних, сусідів, друзів, привітавши кожного із світлим святом - народженням Ісуса.  Спочатку всі рождестувають - співають різдвяних пісень та ходять від хати до хати, а коли починає сутеніти збираються разом, гуртуються та починають колядувати, стукаючи у двері близьких і далеких родичів. І навіть тих, кого зовсім не знають.  Для ромських колядників немає значення, чи дадуть господарі гроші. Важливішим є їхня присутність та привітання одне одного з Різдвом. Все ж, після різдвяних  свят на всі наколядовані кошти, ромська молодь збирається разом, кличе усіх інших, щоб “на всі гроші” відгуляти і ще раз згадати веселий час Різдва. Переважно такі гуляння влаштовують у місцевих ресторанах, корчмах чи кнайпах. Святкують пишно й голосно аж до ранку.

Важливою різдвяною стравою для ромів Полтавщини є птиця, зокрема, індик. Готують його у найрізноманітніший спосіб зі спеціями  та запашними прянощами. Коли страва готова до вживання, господар дому розподіляє на шматки, пригощаючи кожного присутнього гостя чи родича.

Дай Бог, щоб ви колядували до ста років

Для ромів, які мешкають на Кропивниччині важливими є процес приготування куті. ЇЇ готують тут за різними переписами, але найчастіше господині її приправляють медом, горіхами, сухофруктами, вишневим соком чи навіть вишнями. В передріздвяну ніч, господар заносить сіно до хати, кладе  його на покутті - біля родинного іконостасу. У цьому регіоні, як і в інших, на Святвечір, роми йдуть до своїх хресних батьків, несуть смачні наїдки, колядують та разом приступають до особливої святкової трапези. І бажають одне одному: “Дай Бог щоб ви колядували до ста років”.

Все як і у галичан

На Львівщині, де переважно проживають роми-ловари, а також частина етногрупи польська роми, Різдво, як і Великдень,  є головним святом у традиції ромських спільнот цього краю. Звичаї тут схожі, як в українців та поляків: Святвечір  час, коли кожна сім’я готується до світлого свята - народження Христа, відтак вечеряють тільки пісними стравами, але також дотримуються звичаю, що на столі повинно бути 12 трапез. Вплив польських традицій  у цьому регіоні також відчутно. Тому на Святвечір часто готують - “пірогі”, себто пироги, ті ж вареники. Ще обов’язково повинні на столі бути голубці, капуста і, звісно, кутя з перетертим маком. Колядувати починають ще перед Різдвом, але лише у родинному колі. Співають давню колядку “Бог предвічний”. Дехто навіть пам’ятає колядки польською мовою, але переважно це люди доволі поважного віку. Та й таких майже сьогодні не залишилось. Дехто з ромських сімей у цьому регіоні під час Різдва відвідують могили своїх померлих родичів. Так вони продовжують тримати зв'язок із предками.

Замість кози, водити коня

Важливою та давньою традицію для ромів центральної та східної частин України під час Різдва - є водіння коня до хати. Вважається, якщо коня завести до власного покою, нагодувати наїдками  із різдвяного стола та побажати усім присутнім щедрих свят — тоді фортуна пануватиме у цьому домі весь рік. Є ромські сім’ї, де для коня готують спеціальну страву: хліб вмокають  у горілку і дають тварині скуштувати. Це теж для того, аби щастя та радість не покидали родину аж до наступного Різдва. А ще традиція водити коня до хати - можливість похизуватись перед іншими про свої статки та добробут.

Для ромів важливою традицією зимового циклу свят є святкування Маланки з 13 на 14 січня. Зрештою, для них це період, коли починається відлік нового року, оскільки 31 грудня для більшості ромських спільнот не вважається  головним святом в році. 

Маланкують тільки дівчата

Тож, маланкування серед ромів починається в ніч на 13 січня. В цей час збирається  ромська молодь у своїх містечках чи селах, починаючи празникування. Головним елементом під час Маланки є те, що до 12:00 ночі того дня додому ходять тільки ромські дівчата та вітають всіх з прийдешнім святом, себто маланкують. Опісля півночі, на зміну дівчатам, хлопці приступають до традицій та починають посівати. Ходити від хати до хати. Хтось із господарів може просити вкотре заколядувати, зіграти на музичному інструменті чи  навіть затанцювати. За це хазяїн мусить якось віддячити гостям  - почастувати смачними наїдками, або ж грошима.

Хто вкраде коня?

Традиції із конем також присутня у цьому циклі святкування Маланки. Лише тут його же вже не заводять до хати. Навпаки: прив'язують у хліві, щоби ті, хто прийде посівати, не вкрали його та не вимагали  викупу за тварину. Але спритні посівальники добиваться свого: намагаються непомітно забрати тварину від господарів, щоб потім запросити їх до себе й просити викуп. Відтак знову починаються гостювання, торгування, випивка, смачні наїдки, музика та гуляння. Коня врешті забирає господар, але на цьому спільні веселощі не завершуються. Навпаки, тепер уже ніхто нікому не дорікає хто вкрав коня, лиш по-родинному обіймаються, припрошують до танців, музики та смачного столу.

Ромські традиції Різдва наповнені розмаїтою палітрою звичаїв, історичних наративів та сенсів, культурних контекстів. Звичаєвих впливів на перехресті культур та регіонів, які їх оточують чи формують. І змін, котрі перетікають від минулого до теперішнього часу. Проте, є щось, що залишається незмінним назавжди: збереження пам'яті своєї сім'ї, родини. Своєї спільноти. І свого народу.