«Коли любиш — можеш і критикувати»: як німкеня Сара Райнке стала патріоткою України

Сара Райнке, керівниця берлінського офісу правозахисної організації «Товариство захисту народів, що перебувають під загрозою», багато років працює з темами геноциду, дискримінації та міжнародної адвокації. Але саме завдяки партнерству з організацією «АРКА» вона вперше глибоко занурилась у ситуацію ромів в Україні. Тож далі — розмова про українських ромів у Німеччині, права меншин, німецьку мовчанку щодо Росії і про те, чому підтримка України має включати чесну розмову про рівність.

Товариство захисту народів, що перебувають під загрозою (STPI, нім. GfbV) — одна з найвпливовіших організацій у сфері прав меншин, заснована у 1968-му як відповідь на злочини ХХ століття.  Society for Threatened Peoples має консультативний статус при ООН, є членом Ради Європи, а офіси організації працюють у Німеччині, Австрії, Італії, Боснії та Курдистані.

На фото: Сара Райнке

Як зазначає Сара Райнке, керівниця Департаменту з прав людини, STPI — це «типово німецька організація»: 

« “Товариство захисту народів, що перебувають під загрозою” було засноване приблизно через два десятиліття після Другої світової війни. Місія організації — в боротьбі проти геноциду та примусового виселення, а також у захисті етнічних, національних, релігійних меншин та корінних народів у всьому світі».

Сара Райнке — правозахисниця, історикиня, фахівчиня з питань прав меншин у Східній Європі. Вивчала історію, славістику та американістику у Фрайбурзі, Ґеттінґені та Казані.

На початку 2000-х Сара працювала в зоні чеченського конфлікту, фокусувалась на документуванні порушень прав людини під час Другої чеченської війни, а також координувала роботу з підтримки біженців, що прибували до Німеччини. Протягом 2000-2017 років очолювала напрямок STPI зі Східної Європи та країн СНД, а з 2008 до 2017 року — берлінський офіс організації. Ще задовго до 2014 року Райнке попереджала про небезпеку авторитарного курсу Путіна, зокрема щодо України, Кавказу й усього регіону.

«Я жила в Росії, вивчала мову та культуру[…] Коли у 2000 році до влади прийшов Путін — був початок Другої чеченської війни. Я тоді працювала в цьому регіоні, уважно стежила за жахливими порушеннями прав людини та геноцидом чеченського народу. Також активно працювала з чеченськими біженцями в Німеччині… Тож для мене Путін від самого початку був диктатором і великою загрозою. І мені було дуже прикро бачити, як німецькі політики його підтримували».

На фото: Сара Райнке

Сара Райнке зазначає, що організація у своїй роботі використовує різні підходи, але однією з найбільших її переваг є статус ЕКОСОР при ООН. 

«Завдяки цьому ми маємо доступ, зокрема, до Ради з прав людини. І тоді ми можемо запрошувати представників — наприклад, кримських татар чи ромів. Зараз, наприклад, я їду з делегацією жінок із Судану. І вони самі говоритимуть про свій досвід — не ми говоримо замість них. Наше завдання — забезпечити їм доступ, створити можливість, щоб вони могли озвучити свою позицію на міжнародних майданчиках і донести те, що для них справді важливо».

Сара — одна з тих, хто послідовно підтримує Україну і з гордістю розповідає, що ще з 1974 року Society for Threatened Peoples публікувало матеріали про Крим і кримських татар в Україні. Попри багаторічний досвід у правозахисній сфері, складність становища ромів в Україні відкрила для Райнке саме співпраця з «АРКА». Співрозмовниця  підкреслює, що ця тема досі лишається марґіналізованою навіть у правозахисному середовищі.

«Ми проводили обміни: до Німеччини приїздили представники меншин і корінних народів з України, а німецькі меншини їздили до України. Це був такий міст між культурами, можливість обмінятися досвідом. Але я ніколи раніше не працювала з ромами в Україні. Тому дуже вдячна організації «АРКА» — у нас виникло справжнє партнерство, яке для нас дуже цінне».

Партнерство STPI з Молодіжною агенцією з адвокації ромської культури «АРКА» почалося із зустрічі на конференції, про яку Сарі Райнке розповів її колега Штефан Мюллер. Вона одразу відгукнулась: приїхала, запропонувала підтримку, познайомилася з членами команди. Цей перший контакт виявився початком тривалого партнерства.

Слухайте також: Єдність у різноманітті: як війна ламає стереотипи щодо ромів

«Засновник нашої організації ще у 1970-х товаришував із Романі Розе [німецький ромський правозахисник, очільник Центральної ради німецьких сінті та ромів, — ред.]. І від самого початку “Товариство захисту народів, що перебувають під загрозою” активно підтримувало сінті та ромів. Ми були частиною руху за громадянські права в Німеччині. І відтоді, коли в ромському чи сінті-дискурсі згадують нашу організацію, — усі точно знають, про кого йдеться. Це дуже давнє партнерство, засноване на постійній підтримці».

Уже згодом, разом із представниками ромської громади з України, які опинилися в Німеччині, з’явилась ідея створити організацію, що могла б дати їм голос і платформу для самоорганізації: 18 лютого 2025 року було офіційно зареєстровано асоціацію AURA (Ukrainian Roma Advocacy Alliance) — ініціативу, що працює в інтересах українських ромів у Німеччині.

На фото: засновники організації АУРА

Попереду, як каже Сара, дуже багато роботи — і в Україні, і у Німеччині.

«Мушу визнати: роми з України стикаються в Німеччині з великими труднощами, з дискримінацією. Якщо українських біженців загалом сприймають позитивно, як людей із гарною освітою, зі знанням мов — то до ромів це часто не застосовується […] Тож ми намагаємося підвищувати обізнаність про Україну та говорити про ситуацію ромів з України. І паралельно тиснемо на німецьку владу, щоб вона ставилась до ромів неупереджено. Але це дуже непросто. На жаль, расизм існує і тут», — каже Сара.

Саме тому, переконана Сара, важливо будувати всередині країни демократичне, інклюзивне суспільство — таке, що визнає рівність усіх своїх громадян. 

«Ми постійно наголошуємо: меншини є невід’ємною частиною суспільства. В Україні офіційно визначають понад сто національних меншин — це сила країни. Дуже важливо, щоб українці поділяли цю ідею, пишатися тим, що в країні є така розмаїтість. Особливо в контексті процесу вступу до ЄС ця тема стає ще більш актуальною».

Для Райнке рівність прав та відкритість суспільства — визначають демократію. У Росії, за її словами, вона більше не могла вести відкритий діалог. Натомість в Україні — від Майдану і дотепер — бачила сильне громадянське суспільство, готове до змін.

«У порівнянні з Росією для мене — це ключова різниця. Я більше не могла їздити до Росії, більше не могла там просто говорити з людьми. Відкритий діалог, чесна розмова — стали неможливими».

На фото: Сара Райнке

Водночас підтримка України для Сари не означає сліпої лояльності. Вона чітко артикулює межу між солідарністю та критичністю: 

«Я дуже підтримую Україну, я справжня патріотка України. Я люблю цю країну. Але коли любиш — можеш і критикувати. І ставити запитання: а як щодо меншин? Як щодо кримських татар? Як щодо ромів? У нас також є друзі надазовські греки… Законодавство має працювати. Дискримінація, расизм — це жахливо. Корупція — неприпустимо. Ми в Європі, і якщо Україна хоче бути частиною ЄС — будь ласка, адаптуйте законодавство і впроваджуйте його».

Фото у матеріалі: з відкритих джерел