Хтивість, фантазії та гроші: чому художники часто принижували ромок у своїх картинах

20 серпня 2023 р.

 

 

Вплив ромів на інші народи легко простежити в усіх сферах культурного життя. Можемо згадати іспанське фламенко, видовищні циркові та ярмаркові вистави, народну скрипку, аккордеон чи валлійську арфу. Самі роми теж ставали персонажами робіт різних митців. Проте, ромські жінки викликали не завжди здорову цікавість у європейських художників, письменників та композиторів особливо під час панування орієнталізму в мистецтві. 

 

Популярність еротики в мистецтві накладалась на стереотипи та низький соціальний статус ромів у європейському суспільстві. Дівчата, зображені у відвертому, таємничому й подекуди дикунському вигляді,  викликали чимало емоцій у глядачів та грали на їхніх  установках. Образ, закріплений за ромською жінкою в мистецтві, створював їй проблеми, адже буквально “кричав” про низькі моральні норми та розпусту. На цілій низці картин відомих італійських, французьких, німецьких художників ми бачимо ромських жінок, з довгим волоссям, гарними рисами обличчя, але в напівоголеному вигляді.

 

Першим чином увага акцентується на ідеальній зовнішності персонажа полотна і тільки потім на умовах. Що могло бути причинами до цієї тенденції – в матеріалі “Жянес”.

Ромські жінки на картинах художників часто ставали об’єктом бажання та хтивості

У XIX столітті в Європі панувала мода на "екзотичні" культури. Зображення ромських жінок у відвертому одязі могли бути сприйняті як її частина. Тенденція "грала" на цікавості до чогось нового та оповитого забороною. Ромська культура була чужою для більшості європейців, тому жінки мали образ “екзотичних” і “таємничих”. Це давало можливість художникам відображати їх як сексуальні об'єкти, які задовольняли бажання глядачів на нові, незвичайні форми еротики. 

 

Надмірна цікавість на еротичні картини пов’язувались з орієнталізмом — набором стереотипних уявлень про сексуальність східних культур. Об'єктом ставали не тільки жінки ромської національності, а й будь-які інші "чужинці зі сходу". Орієнталізм прийшов у мистецтво разом з наполеонівською кампанією в Єгипті наприкінці XVIII століття. Ті мусульманські території, куди ступила нога французького солдата, мали величезне значення у створенні східного міфу. Однією з основних складових стала тема оголених жінок. Пізніше течія буде засуджуватись та сприйматись як форма колоніальної експансії східних культур.

Оскільки європейці повноцінно не володіли інформацією про ромів, а їхнє походження часто пов'язувалося з єгиптянами, то зображення ромських жінок цілком відповідало тенденції.

 

 

Європейські митці натомість хотіли привернути увагу та збільшити комерційний успіх своїх робіт, зображуючи оголених ромок

Сюжет східних оголених красунь користувався чималим попитом у місцевих чоловіків. Ця  "екзотичність" та сексуальність використовувались художниками, щоб здобути комерційний успіх. Соціальна позиція ромів була нижчою в порівнянні з більшістю населення. Зображення у відвертому, рваному одязі на картині також нагадувало глядачам про соціальну та еконочну вразливість.

 

У більшій частині мистецтва, музики та літератури 19-го століття ромки, характеризувалися та стереотипно представлялися як вільні, сильні, девіантні, вимогливі, збудливі, привабливі та зневажливі. Цю концепцію можна розглядати як пряму протилежність контрольованій, цнотливій, покірній жінці, яка вважається вікторіанським ідеалом”, — Ян Хенкок, в праці “Ромські стереотипи та сексуалізація жінок”.

 

Зображення жінок у відвертому одязі може бути пов'язане з колоніальним та расистським поглядом на культуру

 

Європейські художники, які створювали картини з ромськими персонажами хотіли показати їх "дику" та "несамовиту" східну красу. Такі зображення часто мали на меті задовольнити глядацький запит на  еротику, а також демонстрували погляди тогочасної європейської культури на національну меншину. В таких зображеннях ромські жінки були об'єктом сексуальної привабливості. Відверте зображення ромських жінок на картині може бути пов'язане зі зневажливим ставленням до східних спільнот, над якими привілеювало місцеве населення.

 

Зображення натякали глядачам, що “чужа” культура є менш цінною та цивілізованою в порівнянні з місцевою. В подальшому це могло мати наслідки для реальних жінок з ромської спільноти. Вони повсякчас піддавались дискримінації та насильству в наслідок негативних уявлень про їхні моральні цінності. 

 

У багатьох випадках художники створювали фантазійні зображення ромських жінок, надихаючись уявленнями та переказами про жінок сходу

 

Не можна стверджувати, що всі зображення ромок у відвертому вигляді на картинках є результатом позування художникам у такий спосіб. У багатьох випадках митці створювали фантазійні зображення ромок, які могли бути засновані на міфах, легендах або стереотипних уявленнях про культуру. Якщо випадки позування й були, то не можуть бути узагальнені і розглянуті як типові. Деякі зображення на картинках є результатом не тільки волі самої моделі, але і культурних та соціальних чинників. Особливо гострих для тогочасних ромів, таких як бідність, соціальна вразливість, залежність від художника або замовника.

 

Стереотипні перекази про “екзотичних красунь” поширювались і європейськими мандрівниками, які особисто не зустрічались з ромами

 

Британський мандрівник Бейл Сент-Джон, який ніколи в житті не зустрічав справжніх ромів, писав, що ромські жінки надзвичайно вродливі, мають смагляву шкіру та сміливий норов. У своїй розповіді зазначав, що ромки змушують чоловіків дивуватися, як такі фігури існують в задушливій атмосфері їхніх наметів.

Своїм обов’язком вважав зізнатися своїм розважливим вікторіанським читачам, що він "з жалем змушений додати, що і чоловіки, і жінки, як правило, надзвичайно розпусні" - Ян Хенкок, в праці “Ромські стереотипи та сексуалізація жінок”.

 

Все це він описав у своїй розповіді зі слів свого знайомого. Звинувачення у відсутності моралі серед ромів були причиною критикувати їхні сексуальні практики, нехтування пристойністю та повагою до тіла. 

 

Попри вплив течії, деякі художники малювали "інших ромок"

 

Не всі картини були пронизані еротичними мотивами. Можна знайти цілий ряд робіт, головними героями яких стали ромські жінки та діти. Такі зображення могли бути важливим символом у відображенні традиційних цінностей ромів, зокрема родинних традицій. Також зображення допомагали привернути увагу на проблеми, з якими зіштовхувалась громада: бідні умови життя, відсутність соціальної підтримки, раннє материнство. 

 

Що було далі?

 

Основна причина, яка підштовхувала художників малювати ромок сексуалізовано — панування течії орієнталізму та як результат попит на східний еротизм. В ХХ столітті тенденція серед художників зазнала змін і еволюції. З одного боку, вона продовжувала відображати східну культуру в екзотичних та часто стереотипних формах, використовуючи орієнталістські мотиви та міфи. З іншого боку, з'явилися нові течії, такі як модернізм та авангард, які змінювали підхід до зображення східних тематик. 

 

У світлі соціальних та політичних змін, що відбулися в 20 столітті, багато художників почали сприймати орієнталізм як форму колоніальної експансії, що виникає з надмірної уваги до культури залежних країн. Це призвело до критики традиції та появи нових художніх рухів, які ставили перед собою завдання показати світ в інший спосіб, знешкоджуючи стереотипи та штампи. Вже на початку ХХ-го століття, художники активно малювали ромок в іншому світлі, не поширюючи при цьому в суспільстві негативних наративів. 

 

У ХХІ столітті суспільство прийшло до засудження сексуалізування будь-якої групи населення, зокрема, й ромів. Зображення жінок як еротичних об'єктів або екзотичних "інших" вважається формою расизму та дискримінації. Сьогодні людство на боці того, що важливо відображати культурні та історичні особливості будь-якої спільноти без стереотипних уявлень.  Людська краса в будь-якому столітті надихала митців на створення шедеврів. Це незмінно і сьогодні, однак головним уроком, яке засвоєло суспільство – є право вибору і рівність, якої не було у "східних красунь" на полотнах художників ХІХ століття.

 

Автор: Руслана Склярова