Диявол у деталях: як в українських підручниках з історії пишуть про знищення ромів нацистами

Диявол ховається в деталях. І підтвердженням цьому є шкільні програми, підручники, методичні матеріали. Як можна впроваджувати глобальні та послідовні зміни, якщо під час уроків зустрічаємо таке…

Про трагедію ромського народу під час Другої світової війні мізерні згадування. На сторінках підручників зустрічаємо розлогі описи про винищення євреїв. Решта постраждалих груп вписується в коротке «та інші». 

Ми проаналізували пул популярних підручників з історії. Вони розміщені на сайті Інституту модернізації змісту освіти. А він – державна установа при Міністерстві освіти України. Тож ці книги – в усіх українських школах. І які ці книги? Дивимось. 

«Історія України (профільний рівень)» підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти Власов В. С., Кульчицький С. В. подає Голокост так: «Нацистський «новий порядок» передбачав особливу расову політику, жертвами якої стали євреї, роми (цигани), слов’янські народи. В Україні було створено сотні таборів і гетто для ізоляції та подальшого знищення єврейського й іншого населення».

Виникає одразу кілька запитань. Ось це уточнення «цигани» – обов’язкова опція? І чому воно використовується без тлумачення негативного контексту вживання? Така рівнозначна подача так і промовляє: «Це синоніми». Але ж ні. 

Й «інше населення» не потребує уточнення, перерахунку? Нагадую. Підручник – профільного рівня. Тому школярі не були б перевантажені «зайвою» інформацією. 

У цьому ж підручнику зустрічаємо таке визначення Голокосту: «…термін, яким називають геноцид євреїв, здійснюваний нацистами в роки Другої світової війни…» Тобто «інші» вже навіть не згадуються.  

Названі автори розробили підручник й для базового рівня. У ньому – жодних відмінностей. Історія голокосту подана дослівно. Тобто з «уточнювальним» – «цигани» та ігноруванням інших груп, що піддалися терору.   

Схожа ситуація й у книзі «Історія України (рівень стандарту)» підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти  Бурнейко І.О., Хлібовська Г.М., Крижановська М.Є, Наумчук О. В.»  У ньому навіть тематичний параграф називається «Масове знищення військовополонених і євреїв».  А у тексті зустрічаємо лише «людей різних національностей». 

Звісно, страти євреїв були наймасовішими. Проте таке акцентування лише на одній групі постраждалих спотворює уявлення у тому числі й про масштаби злочину нацистів. 

«Символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. <...> щовівторка і щоп’ятниці розстрілювали людей різних національностей, переважно єврейства» – говорить «Історія України (рівень стандарту)» підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти Гісем О. В., Мартинюк О.О.»

Інший підхід демонструє підручник авторства Струкевич О.К. Зауважимо, він для рівня стандарту, не профільного. У тематичному параграфі згадуються євреї, роми (саме роми – без жодних зауваг), люди з порушеннями психіки, пацієнти госпіталів, військовополонені. 

Не складно ж, правда? Просто взяти і перелічити. Як на мене, це теж частина шани до усіх, кого знищив нацистський режим. Щонайменше – задати, назвати, пам’ятати. 

Звісно, змінити і перевидати підручники – складна і вартісна справа. Але ж педагоги можуть побудувати уроки таким чином, щоб врахувати всі нюанси. Чи не так? 

Не так. На одному з популярних порталів для освітян, де педагоги діляться своїми розробками уроків, зустрічаємо коротку фразу: «місце розстрілу військовополонених і циган». Чи розуміє вчитель, що такою лексикою  підживлює стигму? І як в контексті етнічної ненависті можна вживати слова, які є маркерами цієї ворожості?  

Щоправда, на цій же платформі в іншому методичному матеріалі зустрічаємо більш притомний опис: «…також утримували в цих таборах чимдалі більше євреїв, ромів та інших жертв етнічної та расової ненависті».

Зазначимо, обидві розробки підготовані в один рік. Тобто педагоги знаходилися в одному історичному і суспільному контексті.  То звідки такі полярні підходи до викладання? 

Чому це важливо? Бо навіть одне слово має вплив на свідомість. Одне слово формує ставлення. Сама спільнота визначила прийнятне називання – роми. То чому люди іншої етнічної групи (тим більше педагоги, автори книг) дозволяють собі нівелювати це? 

І як можна привчати дітей до толерантності, якщо на сторінках підручників вони бачать зневажливе, насмішкувате «цигани»? Бо ж, погодьтеся, воно ніколи не вживається з позитивною конотацією.   

Диявол ховається в деталях. І кожне слово має значення.