Чому роми «неуспішні»? Або як дискримінація впливає на майбутнє

Ми так захоплюємося Європою. Її демократичними цінностями, толерантністю. Як легко вона приймає біженців з різних куточків. Безмежна подяка за прихисток українців під час російського вторгнення. Але…

Чомусь завжди в хороших історіях є це сумнозвісне «але». У нашому випадку воно не перекреслює європейські надбання. А лише підсвічує проблему, яка гостро постає і в нашому суспільстві. Можна бути толерантним до кого завгодно, окрім ромів. Дивіться самі. 

Роми – найбільша етнічна меншина в Європі. І ця ситуація складалася протягом століть. За цей час чимало зроблено для захисту їхніх прав та соціалізації. Та попри всі зусилля чимало європейських ромів живуть на межі бідності, у соціальній ізоляції. І досі не вдалося позбутися дискримінації та упереджень щодо себе. Це разом впливає на доступ до освіти. І за цією проблемою випливає низка інших: немає перспектив працевлаштування на гідній роботі з хорошою оплатою, обмежене надання медичної допомоги. І вже не говоримо про самореалізацію і відпочинок.

Освіта – основа будь-якого успішного суспільства. Головне, щоб всі громадяни цього суспільства мали безперешкодний доступ до якісної освіти. 

Рухаємося далі. 

Східна Європа і положення ромів

Роми, які проживають в Європейському союзі –  громадяни ЄС. А значить мають такі ж права, як і решта громадян, незалежно від походження та етносу. 

А що насправді? Роми живуть у крайній маргіналізації, страждають від дискримінації, безробіття, бідності, насильства значно більше, ніж представники інших народностей. 

Офіційні дані переписів населення, які проводяться у цих країнах, постійно занижують чисельність ромського населення та надають неадекватну інформацію про участь ромів у всіх сферах життя.

Здавалося б, що такого? Але, по-перше, навіщо? Чому потрібно применшувати кількість ромів? По-друге, такий підхід викривлює реальну картину та робить різноманітні програми інтеграції ромів менш ефективними. 

У багатьох державах-членах ЄС ромські діти становлять більшість, які навчаються у спеціальних школах і за спеціальними програмами, поза межами загальної системи освіти, хоча вони не мають явних труднощів у навчанні або інвалідності. 

Один з 10 ромських дітей відвідував спеціальну школу або клас, призначений переважно для ромів, навіть якщо це було лише протягом короткого періоду. 

Сегрегація в загальноосвітніх школах поширена в Чеській Республіці, Угорщині, Словаччині та Румунії, тоді як в Італії, Португалії та Іспанії шкільне середовище, розділене за етнічною ознакою, є рідкісним явищем.

Роми є другою за чисельністю меншиною в Болгарії, складаючи 4,7% (можливо, неофіційно 10%) від загальної кількості населення, що є найвищим відсотком ромів у Європі. Історично роми займали найнижчі соціальні верстви в Болгарії. Їхній рівень освіти низький.

Соціологи та економісти пояснюють глибоке і тривале безробіття серед ромів низьким рівнем освіти та кваліфікації. А самі роми вважають, що це – дискримінація в освіті та на ринку праці. Їхнє бачення підтверджується, якщо порівняти рівень зайнятості ромів з рівнем зайнятості людей, котрі мають такий же рівень освіти, кваліфікації та професійного досвіду загалом. 

Роми в Чеській Республіці є меншиною. І ромські діти потрапляють у замкнене коло бідності через неспроможність системи освіти розширити їхні можливості. Більшість ромів навчаються у «практичних» школах, де навчальна програма є низькорівневою та обмеженою, що робить їх некваліфікованими для всього, окрім найпростіших робіт. 

У 2007 році Європейський суд з прав людини зобов'язав чеський уряд припинити шкільну сегрегацію для ромів. Однак подальші зміни на практиці відбуваються повільно. Проте зроблені кроки, щоб зупинити ізоляцію ромських дітей. 

Угорські роми – це громадяни Угорщини ромської національності. Згідно з переписами вони є  найбільшою меншиною в країні. 

Протягом майже 600 років Угорщина впроваджувала заходи для повної інтеграції своєї ромської меншини. Багато неурядових організацій, державних установ та громадських рухів ініціювали проєкти, спрямовані на розширення доступу до освіти для угорських ромів.

Це вкрай важливо. Адже погіршення соціально-економічного становища багатьох ромських громад робить їх політично вразливими і нездатними відстоювати свої освітні потреби, які б забезпечили їм рівний доступ до освіти. 

Знову маємо замкнене коло. Немає доступу до освіти – немає розуміння, наскільки вона важлива і як захистити своє права. Відсутнє лобіювання інтересів ромів – немає зрушень в освіті. І цей ланцюжок нескінченний. 

У більшості випадків дітей, які не відвідували дошкільні заклади до п'ятирічного віку, автоматично направляють до спеціальних оцінювальних комісій, щоб перевірити їхню готовність до школи та виявити наявність труднощів у навчанні. На жаль, батьки дозволяють приймати рішення про спеціальне навчання в сегрегованих школах, оскільки їх приваблюють законні пільги. І плюс вони не обізнані з протокольними та професійними процедурами. У підсумку – сегрегована освіта, сегреговане життя, відсутність можливостей для наступних поколінь. Бо ж діти, які отримали сегреговану освіту, вважають її звичною, нормальною. Бо ж іншого – не було. 

На жаль, не всі форми сегрегації в угорській освітній системі є настільки очевидними, як спеціальні школи та класи. Також поширеною є практика, коли ромських дітей визначають як приватних учнів або учнів, які навчаються вдома. І це рішення ухвалюється, якщо вчителі та адміністрація вважають, що поведінка ромських дітей заважає іншим учням. Як наслідок, непропорційно велика кількість ромських учнів не отримують атестат про освіту через заборони, пов'язані з навчанням вдома. 

Роми є однією з найбільших національних меншин Румунії. Вони складають 3,3% від загальної кількості населення, що робить їх другою за чисельністю етнічною меншиною в Румунії 

Документування ромського населення Румунії залишається складним, оскільки багато ромів не декларують свою етнічну приналежність під час перепису населення і не мають посвідчення особи або свідоцтва про народження. Проте в Румунії соціальна інтеграція ромів є справді прогресивною. 

Національне агентство у справах ромів, створене у 2004 році, розробило план дій для визначення пріоритетності конкретних освітніх цілей, які включають: розширення відвідування школи ромськими дітьми, розвиток потенціалу та мотивації ромських сімей до перевиховання, а також збільшення можливостей для працевлаштування ромів. Оцінка прогресу в досягненні цих цілей є неоднозначною. Досягнуто певних успіхів у збільшенні кількості ромів у вищих навчальних закладах, але не всі вільні місця, зарезервовані урядом спеціально для ромів, були зайняті.

Є можливість. То чому роми не користуються нею? Питання і конкретне, і риторичне. Адже мало створити квоти, потрібно змінювати суспільні погляди. Потрібно комунікувати з ромами, показуючи можливості, які відкриває вища освіта. 

Починаючи з 2001 року, ромська меншина стала об'єктом кількох державних політик, розроблених Європейською Комісією та спеціалізованими румунськими установами на національному рівні з метою зменшення високого ризику бідності та соціальної ізоляції. Деякі важливі прогалини, пов'язані з освітою ромської меншини, все ще зберігаються, оскільки вони залежать від соціальних та економічних факторів як всередині країни, так і за її межами. Деякі ромські традиційні цінності та сімейні установки уповільнюють процес шкільної інклюзії та перешкоджають доступу ромських дітей до освіти, прикладами чого є ранні шлюби, дитяча праця та неосвіченість батьків.

Західна Європа. Толерантність й упередження

Ми всі пам’ятаємо новини і події у 2010-х роках у Франції. Спалення і знищення ромських поселень, депортація… 

Місцева влада систематично не допускає ромських дітей до шкіл, щоб уникнути протестів проти знесення таборів або репатріації до країн їхнього походження.

Більш ніж половина ромських дітей, які проживають у Франції, не відвідують школу, а місцева влада навмисно блокує їх зарахування.

Ті, хто народився в певній державі-члені ЄС, можуть вільно переїжджати до інших держав-членів. Це, своєю чергою, підкреслило як унікальність, так і складність статусу ромів. Будучи мобільною групою, вони частіше переїжджають з однієї держави до іншої і потребують визнання їхніх освітніх систем. Це явно проблематично в таких країнах, як Франція, де замість того, щоб визнати ромів етнічною меншиною з чіткими правами меншини, створюються адміністративні категорії, такі як «кочове населення».

Знову евфемізми, чи не так? Навіщо вигадувати нові поняття, коли є загальноприйнята назва етнічної групи? До того ж, не всі роми кочують, є й осілі. То чому всіх об’єднувати за однією характеристикою? Знову купа риторичних питань. Які лише підкреслюють, що до толерантного прийняття ромів доволі далеко. 

Ромські діти досягають найнижчих показників шкільної освіти та академічних успіхів в Іспанії, і тому існує величезний розрив між кваліфікацією та освітою іспанських ромів та більшості населення. Близько 70% дорослих ромів неписьменні, і це переважно жінки, що призводить до соціальної дистанції та нерівності.

Ромська шкільна освіта в Іспанії отримує схвальні відгуки за зарахування ромських дітей до початкової школи, але демонструє жахливі результати, коли справа доходить до вищої освіти. Лише 5% ромських учнів завершують повну середню освіту. Ця статистика стає ще більш шокуючою, якщо врахувати, що за цим показником Іспанія значно відстає від менш розвинених європейських країн, таких як Чехія, Угорщина, Румунія або Болгарія. Ромських учнів немає в класах, а їхньої історії немає в підручниках, попри 500-річний внесок ромів у розвиток Іспанії. Не заслужили? Знову ж – риторично…  

Діти ромів мають високий рівень неуспішності та відсіву в Португалії. Уряд усвідомлює цю проблему і вживає заходів для заохочення відвідування школи ромськими дітьми, забезпечуючи, наприклад, відображення ромської культури в шкільних програмах і підручниках. Адже зазвичай навчальні програми та книги не є культурно релевантними для ромських дітей. 

Шкільна сегрегація також є поширеною практикою в Португалії, яка спостерігається щонайменше з кінця 1990-х років, причому такі випадки були виявлені в різних регіонах країни, хоча найчастіше в сільській місцевості. 

Замість сумного зітхання – висновки

Країни Східної Європи демонструють довготривалу спадщину комунізму в більшості з них. Та й досі не викорінився «совковий»  світогляд, у якому роми – щось низьке, не варте уваги.  

Франція, Італія та Іспанія, мають одну спільну рису з ромськими громадами Угорщини, Румунії та Словаччини. Так, вона доволі очевидна. Томи там перебувають у гіршому становищі, ніж основне населення. Можна було б очікувати, що така міграція до більш заможних західноєвропейських країн принесе ромським громадам значні покращення, однак, відмінностей у їхньому житті небагато. 

Країни мають багато спільних проблем і занепокоєнь щодо освіти своїх ромських громад. Ромські діти без необхідності потрапляють до сегрегованих шкіл або класів, де якість отриманої освіти незмінно нижча. Існує також повсюдно:

• нижчі стандарти, що діють у навчальних програмах цих шкіл та класів; 
• невідповідні методи оцінювання;
• недостатні ресурси в ромських школах;
• вчителі з низькою кваліфікацією, а отже очікування від школярів також низькі;
• мало зусиль докладається для підготовки вчителів та асистентів, орієнтованих на ромів;
• навчальні матеріали, що відображають упередження;
• підручники та інші джерела, які не є культурно чи мовно недружні до ромських дітей.

І загалом. Статистичні дані про ромських дітей, відвідування ними школи та успішність рідко є повною та достовірною.

Від авторки. 

Я довго писала цей матеріал. Після кожної країни хапалася за голову і запитувала: «Та за що?!»

Суспільство навчилося приймати будь-який етнос, національну групу, віросповідання. Кого завгодно. Лише не ромів. 

Чому так? Я не говорю про історичний контекст і процеси. Я про педагогів, які упереджені (хоча цьому не навчають у педагогічних вишах. Українських так точно). Я про державні програми, які не враховують інтереси всіх. 

Забагато риторичних запитань. 

Матеріал підготовлений на основі дослідження доктора Крістін  О'Хенлон.