Актор мандрівного цирку, який пережив Голокост. І не втративши людяності, продовжував боротися

04 вересня 2024 р.

Єва Райська

Розповідаємо історію ромського театрала, клоуна мандрівного цирку та активіста, який бачив жахи таборів смерті у часи нацистської окупації. Врятував власну родину. А після війни приєднався до руху Опору Франції. Та ніколи не переставав надихати інших власною історією.

Магія дитинства

Раймон Гюрем був мандрівником. Дитинство Раймона минуло в дорозі. Такими були його предки кочівники: французькі роми, що мандрували світом протягом багатьох поколінь. Раймон — один з тих, кому вдалось вижити у таборах смерті в час Другої світової війни. Після усіх жахів Голокосту, він продовжував стикатись з дискримінацією щодо свого походження у післявоєнний час. Але попри все, беріг людяність, бо знав: у важкі часи найголовніше вміти неси світло. І бути ним для інших.

Він народився у 1925 році на півночі Франції. У сім’ї був третьою дитиною із дев’яти. Мати Раймона займалась плетінням кошиків, батько — керував цирком та мандрівним театром. Темпераментний та запальний батько постійно мандрує з міста в село зі своїм камерним сімейним цирком. Ще дитиною Раймон захоплюється справою батька, згадуючи цей час як «магію». Згодом починає освоювати навички клоуна та циркового акробата. Успадкувавши маленький зріст та спритність батька, його гумор і любов до коней, вже у два роки Раймон виходить на сцену як клоун і акробат у маленькому блакитному шовковому костюмі, з блискітками, орнаментами, кольоровими стрічками та цікавістю відкривати для себе світ циркового мистецтва. Разом з батьком мандрує всією Францією та Європою. Час, який минав біля коней, довгих караванів, вогнища, бенкетів, музики, смажених їжаків. У полях, та на берегах річок.

Заборона для кочівників

В липня 1912 році, у Франції був виданий закон «Про регулювання мандрівних професій і пересування кочівників», який і став переломним моментом у дискримінаційній політиці щодо кочових ромів, сприяючи їх вигнанню та репресіям. Родині Раймона Гюрема вдалось набути статус осілості, так званої ярмаркової площі, де вони б вони могли сяк-так продовжувати виступати з мандрівним театром. Юний Раймон поруч із батьком щодень виходив на вулицю, щоб розважити публіку, захоплював перехожих своєю майстерністю, акробатичними фокусами та цирковими номерами. Але так було не завжди. У квітні 1940 року президент Франції періоду Третьої республіки Альбер Лебрен підписує указ, який забороняє вільне пересування кочівників шляхом поміщення їх під домашній арешт. Пізніше німецька адміністрація видає Декрет про інтернування ромів із окупованої території до таборів, які перебувають під контролем французької поліції та жандармів.

Війна та життя у таборах смерті

Війна у розпалі. Квітень 1942 року. Французькі жандарми відправляють родину Гюрема до табору Монтрей-Беллей — найбільшого трудового табору виключно для ромів в часи Третього Рейху, розташованого на території Франції. Тут Раймон переживає складні умови виживання, але продовжує піклуватись про родину: потайки приносить їжу братам та сестрам, які були розкидані по різних частинах території табору. Згодом Раймона поміщають до виправної установи для неповнолітніх при одній із лікарень Франції. Там він викрадає вантажівку з боєприпасами, таким чином допомагаючи партизанським загонам французьких і бельгійських бійців Опору в окупованій Франції. Внаслідок цього Раймона депортували до трудового табору в Німеччині неподалік Франкфурта. Після завершення війни Раймон повертається до Франції та вступає до лав Опору. Його акробатичні здібності та клоунський гумор допомагають не втрачати надії. Навіть після війни, коли ромському активісту доведеться ще не раз стикатися з дискримінацією та боротьбою за власну ідентичність.

(Не)забуті

Війна залишила після себе чимало ран. Стигматизація та байдужість щодо інтернованих ромських сімей продовжувались навіть після приходу тимчасового уряду у Франції. Травми війни, позбавлення прав, злидні та розпач стали новою реальністю для ромських спільнот післявоєнного часу. Раймон Гюрем був один з тих, хто втратив засоби до існування та сліди своєї родини. Він, як і сотні інших, не мав права на будь-яку компенсацію чи визнання. Ховав у собі прихований біль війни. Та історії, про які ніколи не наважувався говорити. Мешкаючи у рідній Франції після війни, не міг змиритись з тим, що колишні охоронці табору все ще працюють у поліції. Не довіряючи французькій адміністрації, жертвою яких стала його родина, Раймон в якийсь момент визнає, що «війна озлобила його». Спогади про жахливі події у таборі наздоганяли його ще багато років після. Тоді і почалась ще одна боротьба Гюрема у власній країні. Чоловіка часто судили за «зневагу і бунт» і численні сутички із законом. Втім, чоловік домагався свого. Бо відстоював справедливість, борючись за права ромських спільнот своєї країни.

Дивись і не забувай

Dikh He Na Bister (з ромської мови: дивись і не забувай) – подія, яка понад двадцять років відбувається у Кракові, об’єднуючи навколо себе ромську та неромську молодь з усього світу. Захід покликаний відзначати річницю 2 серпня 1944 року – Європейський день пам’яті жертв Голокосту для ромів і сінті. Щорічно в межах події учасники більше дізнаються про Голокост, антициганізм та права людини в сучасному контексті. Щороку Раймон Гюрем був почесним гостем міжнародної події Dikh He Na Bister, де власною історією свідчив про пережитий досвід в час Другої світової війни. Навіть у віці дев'яноста років Раймон продовжував надихати молодь на те, щоб вміти боротися за себе. За свої права. За власну ідентичність. Пам’ятати історію предків. І не забувати.

Ромський активіст, митець і актор помер у травні 2020 року, залишився після себе історію довжиною у життя, яка стала і продовжує бути орієнтиром для сотні інших. Таких, як він.

Цьогоріч в межах заходу Dikh He Na Bister відбулась експозиція “Раймон Гюрем — шлях пам’яті та опору”, яка оповідає про життя та активізм ромського циркового митця, актора та правозахисника. Експозиція стала можливою завдяки співпраці французьких організацій Fnasat - Gens du voyages, Mediatique Mateo Maximoff des roms. Близько десяти інформативних стендів у наративній та візуальній формі розповідають про шлях Раймона. Його мрії, прагнення та непереборну жагу до справедливості. І власної свободи. Водночас експозиція глибше занурює свого глядача у можливість пізнати актуальність тодішнього активістського руху, поглянути на його оптику у контексті сучасності, зрозумівши, чому минуле є важливим сьогодні.