60% від загального населення ромів було вбито під час Другої світової війни – ГО "АРКА"

2 серпня в світі відзначається Міжнародний день голокосту ромів. У ніч з 2 на 3 серпня 1944 року в нацистському таборі смерті Аушвіц-Біркенау було знищено 2 тисячі 897 ромів. Загалом в цьому таборі тоді загинуло понад 20-ть тисяч ромів із 23 тисяч, депортованих з 14 країн. Загальна ж кількість винищених ромів варіюється від 500 тисяч до півтора мільйона. Якщо у Західній Європі ще вівся облік винищених ромів, бо це відбувалося в концентраційних таборах, то в Східній Європі мали місце масові вбивства хаотичного характеру – де побачили ромів, там їх і вбивали. Про це розповів в ефірі Українського Радіо директор Молодіжної агенції з адвокації ромської культури "АРКА" Володимир Яковенко. Ромів було вбито близько 60% від загального населення тієї кількості ромів, які проживали на території Європи. В Україні відомо близько 60 місць масових вбивств ромів.

Геноцид ромів не визнавався до 1971 року

Міжнародний день пам'яті про геноцид ромів в Україні вшановується на державному рівні. Яке історичне значення цього дня і яке його значення в нинішніх умовах, коли триває повномасштабна війна Росії проти України? 

Україна – одна з чотирьох країн світу, яка на державному рівні визнала 2 серпня як День пам'яті геноциду ромів. Це відбулося в 2005 році. Але воно мало чисто формальний характер, бо насправді постанову Верховної Ради про відзначення цього дня на місцях практично ніхто не виконував. Вона почала виконуватися буквально останніми роками. Але це також пов'язано з історичним визнанням цього дня, тому що так склалося, що, на відміну від геноциду євреїв під час Другої світової війни, який визнали одразу після закінчення війни під час Нюрнберзького процесу, геноцид ромів не визнавався до 1971 року. І тільки в 1971 році після протестів і голодувань німецький уряд через суд визнав переслідування і знищення ромів за етнічною ознакою. І потім інші країни також доєдналися до цього визнання.

На державному рівні вшановують цей день лише чотири країни. Як розширити коло країн, щоб для світу, для демократичних країн було зрозуміло, що це за дата, яке значення вона має?

Це одна з справ, якою займаються ромські громадські активісти, тому що одна справа, щоб це визнали державною датою для вшанування. А інша – ще не всі країни визнали переслідування і масове вбивство ромів під час Другої світової війни за етнічною ознакою як геноцид. Тому тут робота в цьому сенсі не завершена. Є низка країн, світових лідерів, які поки що цього не зробили або перебувають на шляху визнання геноциду ромів як злочину проти людства, як злочину проти ромського етносу, ромської меншини. 

Від 500 тисяч до 1,5 мільйона 

Чи відома на сьогодні реальна цифра жертв геноциду ромів?

На жаль, конкретної цифри не відомо. Цифри варіюються від 500 тисяч до 1,5 мільйона. Це пов'язано з тим – особливо це стосується Східної Європи – що, на відміну від масових вбивств євреїв і ромів у Західній Європі, так як це відбувалося в концентраційних таборах, там вівся певний облік і збереглися архіви. Якщо говорити про Східну Європу, то тут масові вбивства мали більш хаотичний характер. На території Радянського Союзу, Східної Європи не було концентраційних таборів як таких. Мало місце таке: де спіймали групу ромів, там їх і вбили. І в Україні ми, на жаль, навіть не знаємо всі місця масових вбивств ромів. Орієнтовно в дослідженнях, тих записів, які збереглися, і свідченнях свідків, очевидців тих подій, в Україні відомо близько 60 місць масових вбивств ромів. Але насправді таких місць більше. Ми просто не знаємо. Ромські і не тільки вчені притримуються теорії, що у відсотковому відношенні ромів було вбито близько 60% від загальної популяції, від загального населення тієї кількості ромів, які проживали на території Європи.

"Дивись і не забувай"

Ми знаємо, що в Європі табір Аушвіц-Біркенау – одне з місць, де катували, вбивали, проводили експерименти над ромським етносом.Там щороку відбуваються певні заходи і навіть є така молодіжна ініціатива "Дивись і не забувай". Що це за ініціатива? 

В Кракові щорічно відбувається подія, яка має назву Dik he Na Bister і перекладається як "Дивись і не забувай". Вона присвячена якраз вшануванню пам'яті ромів, які були вбиті в концтаборах Аушвіц і Біркенау. Бо насправді 2 серпня – це так звана "ромська ніч" в цьому концтаборі, коли за одну ніч була ліквідована ромська частина концтабору і було вбито близько 4 тисяч ромів, ромок, дітей. Тому 2 серпня взяте і в українському контексті, хоча масові вбивства в Україні ромів почалися трішки пізніше. Мається своя дата. Ми зараз готуємо гайд, який буде представлений для обласних державних адміністрацій і допоможе виконувати постанову Верховної Ради про відзначення і вшанування пам'яті ромів, які були вбиті під час Другої світової війни. 

"Знищивши той чи інший етнос, вирішувалися свої якісь внутрішні проблеми"

Чому нацисти винищували ромський етнос?

Винищення і геноцид – це вже було кульмінацією тієї політики, яка була запроваджена на території Німеччини, на території Західної Європи, починаючи з другої половини XIX сторіччя, коли в Європі і в світі почала поширюватися ідеологія розділення людей на расові класи. Ще з другої половини XIX сторіччя на території Німеччини почався вестися облік ромів, генеалогія ромських родин, почалися антропологічні дослідження ромського етносу, вимірювання черепів ромів тощо. Це все набувало все масовіший і масовіший характер, що призвело до масових вбивств, масового знищення ромів як етносу. Точні причини важко сказати. Завжди такі недолугі політичні лідери хочуть знайти цапів-відбувайлів. Таким чином знаходять якісь етноси, як ромський, єврейський, які не мали державності, не можуть за себе постояти. Відповідно на них легше звалити якісь причини, звинуватити в чомусь і, знищивши їх, вирішити свої якісь внутрішні проблеми. Скоріш за все це і є причиною. Але реальної причини ніхто не знає і не може сказати. Чому відбулося визнання геноциду ромів самою Німеччиною тільки в 1971 році? Бо німецький уряд стверджував, що ромів забирали в концтабори і вбивали не через етнічне походження, а через те, що вони були кримінальним елементом, від них поширювалася злочинність. Але не було жодних судових рішень, чи має відношення особа до якогось злочину. Знищували маленьких дітей, новонароджених в концтаборах, які по своїй суті не могли скоїти злочини. Тому це була тільки відмовка, щоб не визнавати свою провину. 

"Історична прогалина про геноцид ромів в Україні має бути заповнена"

Ви з командою ГО "Арка" побували в Міністерстві закордонних справ, провели низку лекцій, інформаційні тренінги з історії. Чи це означає, що суспільство потребує більше інформації? Суспільство прагне цих знань про важкі історичні події, які перегукуються з нинішніми подіями війни Росії проти України?

Для нас також було певним сюрпризом відвідування МЗС України і читка лекцій для дипломатів про історію, геноцид ромів під час Другої світової війни та сучасний внесок ромів у визволення України, в оборону України, в просування її та інтеграцію в Європейський Союз. Це спільна ініціатива МЗС України та наших партнерів із Національного заповідника "Бабин Яр", вони допомогли провести цю зустріч, організувати її. Насправді це важливо. Євроінтеграційні політики, євроінтеграційні умови вступу України до Євросоюзу пов'язані з поліпшенням положення етнічних меншин, зокрема й ромської в Україні. І ця історична прогалина про геноцид ромів в Україні має бути заповнена, бо для ромів ці події дуже важливі. Немає такої жодної ромської родини, яка б не постраждала під час Другої світової війни. І ці події навіть оспівуються в гімні ромському. Про це важливо доносити інформацію в широкі маси. Українські роми вважають себе частиною українського суспільства. Зараз також відбувається наратив – переосмислення української історії, позбуття колоніального минулого, яке переслідує Україну. Переосмислення і позбавлення цього колоніального минулого не може відбутися без визначення ромів в історії України в минулому, теперішньому і майбутньому. Україна ніколи не позбудеться цього деколоніального минулого, не переосмисливши місце етнічних груп в історії і майбутньому України. 

"Роми ніби існують між нами, але вони для нас невидимі…"

У Національному заповіднику "Бабин Яр" на високому рівні відкрилась виставка "Невидимі". Розкажіть про підготовку цих заходів, що відбувається, чи є різниця, відмінність між тим, як відбувалось торік?

В цьому році буде відбуватися комемораційна церемонія, поминальна хода до пам'ятника "Ромській кибитці", який розташований в меморіальному заповіднику "Бабин Яр". Будуть брати участь українські високопосадовці, дипломати, посли різних країн, щоб вшанувати пам'ять про геноцид ромів. І після комемораційної церемонії всі бажаючі і присутні будуть запрошені відвідати відкриття виставки в експозиційному центрі "Бабин Яр". Виставка називається "Невидимі", присвячена якраз тематиці пам'яті про геноцид ромів. Сама назва "Невидимі" якраз і розкриває суть цієї виставки і суть тематики геноциду ромів, тому що для багатьох це загадка. Роми нібито існують між нами, ми їх зустрічаємо часто, але вони для нас невидимі, ми про них нічого не знаємо і не знаємо про ту трагедію, яка спіткала ромів під час Другої світової війни. Тому ця виставка якби і покликана на те, щоб роми, ромська історія стала видимою для українського суспільства.

Що ви робите, що плануєте робити, щоб про цю історичну трагедію світ знав більше?

В українському контексті на сьогодні ми працюємо з тим, щоб створити постійний архів і на основі цього архіву створити постійну експозицію, яка буде присутня і відкрита для широких мас. І люди зможуть не тільки 2 серпня відвідати, дізнатися інформацію про геноцид ромів, а й на постійній основі відвідувати таку виставку. Зараз у нас проходять паралельно кілька проєктів, один з яких направлений саме на збір інформації, створення колекції свідчень про геноцид ромів. Другий напрямок – створення вже електронного і фізичного архіву, до якого матимуть доступ вчені, художники, артисти. Це буде центр, куди вони зможуть звернутися за інформацію про геноцид ромів. І, як результат, планується створення постійної експозиції. Де вона буде представлена – поки ми не знаємо: чи це буде на території комплексу "Бабин Яр", чи вона буде представлена в якомусь іншому місці. Поки що для нас це залишається невідомим. І для цього нам потрібна підтримка держави, щоб ця експозиція була постійною.

Матеріал: Українське радіо