30 років Конституції України: права людини і національних спільнот між законом і реальністю

«Не Конституція винна в тому, що робиться, а ті, хто порушує Конституцію», – каже один із творців Основного Закону України Володимир Буткевич. 28 червня Україна відзначає 30-річчя Конституції України – документа, який заклав фундамент демократичної, правової держави та визначив права, свободи й обов’язки людини і громадянина.

Доктор юридичних наук, професор, народний депутат України другого скликання, голова Комісії Верховної Ради України з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин у 1994–1998 роках, суддя Європейського суду з прав людини у 1998–2008 роках Володимир Буткевич є одним із творців Конституції України. Саме він очолював робочу групу з підготовки другого розділу Основного Закону, який закріплює права, свободи та обов’язки людини і громадянина.

За словами Володимира Буткевича, ще на етапі підготовки проєкту Конституції він отримав високу оцінку міжнародних експертів.

«Коли ми прийняли Конституцію, а ще до того, коли був лише її проєкт, його розглядали й європейські структури. Вони визнали наш Основний Закон одним із найбільш демократичних у Європі. Цей документ має неабияку вагу для народу, а його ухвалення супроводжувалося неабиякими труднощами. Я хочу вам сказати, що Конституція, те, що ми в неї заклали, виправдала і виправдовує себе до сьогодні. Інше питання – що ті, хто застосовує Конституцію, подекуди залишаються конституційно неграмотними людьми», – зазначає Володимир Буткевич.

Другий розділ Конституції України став одним із найпрогресивніших для свого часу. Він гарантує рівність громадян перед законом, право на життя, свободу думки та віросповідання, свободу слова, право на освіту, працю, соціальний захист, а також забороняє будь-які форми дискримінації.

Ці принципи мають особливе значення для України як багатонаціональної держави. У нашій країні проживають представники понад 130 національних спільнот і корінних народів. Україна є спільним домом для людей різного етнічного походження, мов, культур і традицій. Саме це розмаїття становить одну з найбільших цінностей українського суспільства.

Конституція гарантує кожному громадянину рівні права та свободи незалежно від його національного походження. Крім того, держава взяла на себе зобов’язання сприяти розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних спільнот України.

Однак, попри якісно виписані норми Основного Закону, їх практична реалізація нерідко стикається з проблемами.

«Ми вирішили ці питання грамотно, і європейські партнери аналізували наші проєкти та визнавали їх коректними і придатними для застосування. Але у нас кожен чиновник воліє сказати, що він щось може і щось знає. Я пам’ятаю, коли був на засіданнях комісій Верховної Ради попередніх скликань, то чув, наскільки аматорські та безграмотні пропозиції там висловлювалися. Коли хтось іде до влади, я б увів своєрідний закон – на знання елементарних норм прав людини і тих елементарних норм, які записані в самій Конституції. Якщо людина цього не знає, то їй нічого претендувати на владу. Адже тоді створюються проблеми – і не для себе, а для всього народу», – каже Володимир Буткевич.

Через тридцять років після ухвалення Конституції України її положення залишаються дороговказом для захисту прав людини, прав національних спільнот і корінних народів. Виклик сьогодення полягає не в тому, щоб переписувати демократичні норми Основного Закону, а в тому, щоб навчитися їх поважати, розуміти і неухильно виконувати.

Адже сила Конституції визначається не лише якістю її статей, а й готовністю держави та суспільства жити за принципами, які в ній закладені.