Не лише жертви: що означає День ромського спротиву

16 травня у світі відзначають День ромського спротиву — дату, яка нагадує не лише про трагедію ромів під час Другої світової війни, а й про їхню боротьбу за життя та гідність.

Саме в ніч із 15 на 16 травня 1944 року в концтаборі Аушвіц-Біркенау нацистська адміністрація планувала ліквідувати так званий «циганський табір» — частину концтабору, де утримували ромів. Дізнавшись про це, в’язні підняли спротив. Люди барикадувалися в бараках і були готові захищатися підручними засобами — палицями, камінням, уламками скла. Через ризик повстання в усьому таборі нацисти тимчасово відступили.

Цей спротив дозволив урятувати частину ромських в’язнів — багатьох згодом перевели до інших таборів примусової праці. Водночас уже в ніч на 2 серпня 1944 року близько 4 тисяч ромів, які залишилися в Аушвіці-Біркенау, були вбиті.

Сьогодні День ромського спротиву є важливою датою для ромської спільноти в різних країнах світу. В Україні її також дедалі частіше згадують як частину спільної історії та пам’яті про жертв нацистських переслідувань.

Директор Молодіжної агенції з адвокації ромської культури «АРКА» Володимир Яковенко наголошує: ця дата важлива ще й тому, що дозволяє говорити про ромів не лише як про жертв.

«Ми хочемо, щоб ромське суспільство сприймалося не тільки як жертва, а і як борці. Це проявлялося і під час Другої світової війни, і зараз, коли роми служать у Збройних силах України, волонтерять, допомагають державі. Про це потрібно говорити, щоб змінювати сприйняття ромської спільноти в українському суспільстві», — говорить він.

За словами пана Яковенка, роми в Україні досі часто стикаються зі стереотипами та дискримінацією, а суспільство нерідко бачить лише негативні образи, сформовані роками упереджень.

«Якщо ти не відповідаєш стереотипному уявленню про ромів — значить, для багатьох ти “не ром”. А якщо людина бідна чи маргіналізована, то це одразу переноситься на всю спільноту. Ми бачимо наслідки, але не хочемо говорити про причини», — пояснює він.

У ромській спільноті наголошують: пам’ять про 16 травня — це не лише про минуле, а й про право бути видимими, зберігати свою ідентичність та бути частиною українського суспільства без страху дискримінації.