Зимові свята у ромській культурі

Culture

У черговому випуску подкасту «Ай ту Жянес. А ти знаєш?» — будемо говорити про велику силу — про традиції роду у зимові свята. Про те, як пам’ять і культура тримають громади разом навіть у часи війни. Сьогодні гостями подкасту є двоє надзвичайно цікавих співрозмовників: журналістка Суспільного Мовлення, авторка програми ромською мовою «Романо Джівіпен» Сімона Горняк та ромський правозахисник і пастор із Харкова Микола Бурлуцький. 

У різних регіонах України ромські громади зберегли давні зимові обряди, частина з яких може здаватися незвичною для ширшого суспільства, але має дуже глибокий сенс. Один із таких обрядів — традиція водити або символічно заводити коня до хати під час різдвяного періоду. Для ромів кінь — це не просто тварина, а символ життя, дороги, праці, достатку і зв’язку з родом. У різдвяний час коня могли водити від хати до хати або заводити до оселі, частувати зі святкового столу, виголошувати побажання, як своєрідне благословення дому на прийдешній рік.

Журналістка Сімона Горняк разом зі своєю знімальною групою минулого року організували і відзняли сюжет про цей обряд на Закарпатті. За її словами, традиція людям сподобалася, її повторили й цьогоріч:

«Людям, до яких ми заходили колядувати, дуже сподобалося, і самі роми цього року знову повторили цю традицію, але вже без камер. Кінь зазвичай має зайти до хати, проте ми його туди не водили. На щастя, у нас був хороший, спокійний кінь. Ми сиділи, вчили з дівчатами колядки, готувалися до зйомок. Дівчат перевдягнули у ромські традиційні сукні. З нами був і  хлопець, який тримав коня, адже це велика тварина. Ось так ми ходили колядувати і заходили у кожну хату по табору», — згадує Сімона Горняк.

Традиція передбачає, що коня треба символічно завести до хати, але водночас важливо дотримуватися безпеки та поваги до тварини. Господарі кожної оселі, куди заходили колядники тепло зустрічали молодь, частували смаколиками, а коню обов'язково давали яблуко або цукерку.

За словами Сімони Горняк, на жаль, багато втрачено — і розуміння, і знання історії, і традиції. Дуже хотілося б відновити це, повернути у життя громад. Адже навіть базове знання історії, пам’ять про геноцид, а також ромські традиції: різдвяні та великодні, залишаються надзвичайно важливими та потрібними. 

Кожне свято має свій ритм, свої символи, свою «магію». Попри загальні рамки святкування, традиції дуже різняться залежно від етнічної групи, регіону проживання та локальних звичаїв. Про те, як ромські родини готуються до цих днів, — розповідає ромський правозахисник і пастор із Харкова Микола Бурлуцький:

«Різдво і Пасха — це найбільш великі свята, які є в нашій родині. І взагалі серед ромів традиції дуже різні. Була така традиція, як кажуть, на «старий Новий рік, крали коней». Потім заводили коней у хату, і все це робили на добро, тому що кінь — символ щастя. Різні існують традиції. Зауважу, що навіть в одній етнічній групі вони можуть відрізнятися, залежно від того, де люди живуть і серед кого. Різдво та Пасха — це свята, які святкують усі роми. І дійсно, це дуже важливі, великі свята для кожної родини», — каже Микола Бурлуцький.

Він також зазначає, що у кожній родині святкування — це спосіб зібратися разом, відчути зв’язок поколінь і поділитися радістю. Важливою частиною свят були молитва і піст. А святкування Різдва у деяких ромів триває навіть тиждень.

Повну версію подкасту слухайте у доданому аудіофайлі