Вони зламали стереотипи: історії ромів-медиків, які втілили мрію
Стереотипи та упередження є складовою життя будь-якої людини. Здебільшого саме вони обумовлюють помилкове ставлення до ідей, явищ, часто призводять до хибних висновків про людину чи цілу групу. Роми - спільнота, яка розвивається і не є однорідною. Однак, роми, які є представниками різних професій, часто зіштовхуються зі стереотипами навіть сьогодні. Журналісти “Жянес” поспілкувались та зібрали історії ромів-медиків з різних куточків України.
Артур Іваненко (історія №1)
Олександр Баглаєнко (Історія №2.)
Баглаєнко Олександр Григорович, видатний дитячий хірург, народився 27 грудня 1933 року в місті Ізюм. Виріс в багатодітній ромській родині, в якій виховувалось 9 дітей. Після закінчення семирічної школи в місті Ізюм, юнак прийняв рішення вступити до Харківського механіко-технологічного технікуму. Проте, вже через рік зрозумів, що цей навчальний заклад не задовольняє його інтересів, тому повернувся в рідну школу і після її завершення вступив на педіатричний факультет Харківського медичного інституту.
Одним із факторів, що спонукали Олександра до вибору медичної професії, були неодноразові ситуації, коли він надавав першу медичну допомогу своїм друзям, які отримували поранення під час ігор з патронами, гранатами та снарядами, що були поширені після Другої світової війни. Ці випадки показали йому, як важлива і життєво необхідна може бути медична допомога.
Олександр Григорович навчався в інституті з успіхом і без труднощів. Вже на п’ятому курсі молодик, зробив важкий вибір на користь дитячої хірургії. Після завершення інституту йому було призначено роботу в дільничній лікарні села Шипувате, що знаходиться у Великобурлуцькому районі Харківської області. Пізніше, працював у Полтаві і паралельно протягом двох років навчався в клінічній ординатурі свого власного медичного закладу. У 1967 році в дитячій лікарні Кременчука було відкрите відділення дитячої хірургії, де 34-річного Олександра Григоровича запросили на посаду завідуючого. На той час, вже досвідчений лікар стояв витоків створення і розвитку дитячої хірургічної служби у місті Кременчук, був її засновником і протягом 38 років - постійним керівником.
Історія №3. Антал Шведченко
Ще один стоматолог з ромським корінням — Антал Шведченко родом з Ізюму, що на Харківщині. Після закінчення школи вступив до Харківського національного медичного університету, закінчив інтернатуру та спеціалізацію. Зізнається, що любов до медицини йому прищепила бабуся, яка присвятила своє життя педіатрії.
“Влітку я часто їздив до бабусі і вона брала мене з собой на роботу. Мені доводилось спостерігати за нею і так сталось, що я закохався в медицину. Вирішив присвятити себе їй”.
Навчання в університеті згадує із посмішкою. Розповідає, що група була інтернаціональна, крім українців співкурсниками Антала були: дагестанці, азербайджанці, картвели, вірмени, іранці та сирійці. Попри різноманіття культур, всі сильно зблизились один з одним та навіть зараз підтримують теплі стосунки.
Вже на інтернатурі хлопець знайшов роботу за професією. Він влаштувався до медичної частини Ізюмського приладобудівного заводу, де згодом і проходив спеціалізацію. Починаючи з 2015 року Антал працював у Ізюмській міській стоматологічній лікарні. Зізнається, що за час навчання та професійної діяльності не зіштовхувався з незручними запитаннями тим більше з утисками.
“Я б не сказав, що під час навчання чи роботи були якісь прояви дискримінації в мій бік. Хоча, про те, що я ром - добре знали в моєму місті. Єдине, що зустрічалось - це жарти від людей, які не знали про мою ромську приналежність. Однак, як тільки дізнавались, то одразу приносили свої вибачення та намагались звести на “ні” незручну ситуацію“.
Найбільш привабливим в своїй роботі вбачає допомогу людям. Часто до стоматологів люди звертаються в моменти сильних страждань, тож бачити покращення стану для лікарів завжди приємно.
“Люди приходять до мене з болем, я їм допомагаю, а потім отримую слова подяки і це те, що мотивує найбільше. Щасливі обличчя пацієнтів для мене найголовніше”.
See also
- Holocaust is the tragedy of the Romani people that still remains one of the least studied
- Найбільш забутий геноцид: знищення ромів нацистами
- Найбільш забутий геноцид: Що ми знаємо про знищення ромів нацистами і чому повинні говорити про це?
- Відомі роми, які включені в сучасне українське суспільство
- Актор мандрівного цирку, який пережив Голокост. І не втративши людяності, продовжував боротися
- History speaking through art
- Not just music and dancing. Stories of famous Romanis who are integrated into Ukrainian society
- Look and do not forget: how genocide was planned and implemented for decades
- Here lived Josyp Adam
- "Наша історія ніколи не розповідалася нами. Її розказували через призму російських колонізаторів"