Українські ромські жінки виступили на 69-й сесії ООН у Нью-Йорку. Що вони сказали світові?

У березні 2025 року українські ромські активістки вперше взяли участь у 69-й сесії Комісії ООН зі становища жінок як скоординована делегація. Вони стали голосом не лише вразливих категорій населення, а й представили нову хвилю жіночого лідерства, що формується всупереч війні та дискримінації.

«Серед ромських жінок — не лише жертви, а й рушії змін», — переконана Наталія Томенко, заступниця директора Молодіжної агенції з адвокації ромської культури «АРКА». Саме з позиції лідерства виступала ромська українська делегація на щорічному форумі в штаб-квартирі ООН — 69-й сесії Комісії ООН зі становища жінок (CSW69), ключовій міжнародній платформі для обговорення викликів і можливостей у сфері ґендерної рівності. 

На фото: делегація представниць українських ромських громадських організацій

Комісія зі становища жінок (КСЖ) зібрала представниць держав, урядових структур, феміністичних організацій і жіночих рухів з усього світу. Вперше в історії до міжнародної платформи доєдналася скоординована група ромських жінок з України.

До складу делегації увійшли: президентка громадської організації «Голос Ромні» Анжеліка Бєлова, яка очолила делегацію, виконавча директорка Лілія Заєць, координаторка діяльності регіонального офісу у Кривому Розі Ольга Ковальчук, лідерка ГО «АРКА» Наталія Томенко та представниця Благодійного фонду «Вітри Змін» Зінаїда Прокопенко.

Попри те, що цьогоріч представниці української ромської спільноти приїхали у Нью-Йорк як неофіційне громадське об’єднання ромських організацій, учасниці брали участь у панельних дискусіях, зустрічах із партнерами та сайд-івентах. 

Як наголошує Анжеліка Бєлова, саме активна та системна робота на місцях та відданість правам жінок призвели до того, що українські ромки-лідерки стали частиною міжнародного діалогу.

«Ми багато співпрацювали з UN Women, з Women’s Peace and Humanitarian Fund — це фонд, що є частиною структури ООН-Жінки. Саме в межах цього партнерства стала можливою моя участь у сесії: мене було номіновано на офіційну подію — Youth Interactive Dialogue — у рамках Комісії зі становища жінок в штаб-квартирі ООН», — каже Бєлова.

За її словами, у такому форматі є модераторка, близько 5–6 спікерок, а решта делегатів сидять у залі. Цього року головувала Катерина Левченко — Урядова уповноважена з ґендерної політики. 

Для очільниці ГО «Голос Ромні» це вже другий візит до Нью-Йорка, однак вперше у саме такому форматі.

«Минулого року я поїхала на сесію сама. Це був мій перший досвід, і хоча я вже бувала в США в рамках програми професійного обміну Державного департаменту США (IVLP), тоді було хвилююче — без команди, без офіційної підтримки. Я самостійно організовувала зустрічі з партнерами, зокрема з HIAS, Oxfam, Global Fund for Children… Координації серед українських учасниць майже не було, кожна діяла окремо», — ділиться активістка.

Після повернення з CSW68 Анжеліка Бєлова разом з Наталією Карбовською («Український жіночий фонд»), Катериною Левченко та іншими жінками-лідерками обговорили потребу координації. І цього року вона вже була, українки підтримували одна одну на заходах, разом відвідували події. 

Ключовими меседжами української делегації були заклик до справедливого миру для України та підтримки жіночих громадських організацій, зокрема у відповідь на глобальну кризу фінансування.

«Ми бачимо, що дуже багато програм, які підтримувалися Державним департаментом США, нині закриваються. І в Україні також. Саме тому для нас було важливо донести, що ми, жінки в Україні, стоїмо на передовій гуманітарного реагування, активно залучені до процесів відновлення, живемо у війні, допомагаємо величезній кількості постраждалого населення. І для продовження цієї роботи нам критично необхідне фінансування», — підкреслює Анжеліка Бєлова.

Цей заклик було підкріплено практичними зустрічами з представниками ООН, CARE, EU Delegation, BMZ (Німеччина), Global Fund for Children та іншими організаціями.

У своїх виступах активістка підкреслювала також так званий холістичний [цілісний, — ред.] підхід, який практикує «Голос Ромні»:

«Коли людина в дуже вразливому становищі звертається до нас, вона поступово проходить шлях: від гуманітарної допомоги — до навчання, отримання спеціальності, працевлаштування. Ми створюємо шлях до стабільності».

Анжеліка Бєлова зазначає, що порівняно з її минулорічним досвідом участі в сесії, цьогоріч ситуація відчутно змінилася. Адже міжнародна спільнота була справді відкрита до діалогу.

«Упродовж усіх двох тижнів було дуже багато партнерів, які хотіли почути, що говорить ромська жінка з України, жінка-лідерка. Це було відчутно — нас справді хотіли слухати, цікавилися нашим досвідом. І я кажу не лише про себе — це загальне відчуття, яке я передаю через свій особистий досвід», — підкреслює вона.

У свою чергу, Наталія Томенко, представниця організації «АРКА», виступила в рамках панельної дискусії Empowering women, ending work and descent-based discrimination: pathways to equality and inclusion, що проходила у штаб-квартирі UN Women. Цей сайд-івент зібрав жінок із різних куточків світу, які стикаються з дискримінацією, обмеженням доступу до освіти та порушенням базових прав людини.

«Мій виступ не був частиною офіційної програми, але завдяки партнерству з жіночими організаціями мене запросили до участі. І це було надзвичайно важливо — не просто бути присутньою, а бути почутою», — зазначає Наталія Томенко. «Поруч зі мною виступали жінка з афроамериканської спільноти та представниця з Індії — із касти Далітів, так званих «недоторканих». Ми говорили про спільні проблеми: освіту для жінок, доступ до базових потреб, порушення прав. Було дуже важливо й цікаво почути їхній досвід і усвідомити, наскільки наші виклики перетинаються»», — наголосила активістка.

Один із головних меседжів, який українські ромські активістки донесли до світової аудиторії, полягав у тому, що війна в Україні зробила ромських жінок ще більш вразливими. Однак вони не зупинилися — навпаки, об’єдналися, підтримують одна одну та працюють над довготривалими рішеннями.

«Ми демонструємо, що ромські жінки — не лише отримувачки допомоги. Ми здатні змінювати середовище навколо себе», — наголосила Наталія Томенко.

Попри велику кількість зустрічей, українські ромські активістки відзначають, що формат участі був здебільшого неофіційним, і це варто змінити: наступного року готові їхати до Нью-Йорка з чіткою аджендою, власними сайд-івентами та брати участь в офіційних виступах.

На цьому тлі пролунали й тривожні нотки: через загальнополітичну нестабільність у США та зростання тиску на міжнародні інституції, зокрема, ООН, учасниці сесії говорять про ризики для подібних самітів у майбутньому.

«Ми навіть не могли розгорнути наші прапори й сфотографуватись, бо підходили й блокували. За новими правилами це не дозволено, аби не було сприйнято, як протест», — каже Наталія Томенко.

Попри виклики, обидві спікерки зійшлися в одному: поїздка в Нью-Йорк укріпила жіночий рух в Україні.

«Ми були дуже скоординовані. Вперше за довгий час неурядовий сектор з України був присутній, як сила. І я вірю, що це стане фундаментом для масштабнішої участі в Ukrainian Recovery Conference у Римі цього року», — каже очільниця ГО «Голос Ромні» Анжеліка Бєлова.

Її мрія на наступний рік — здобути для «Голосу Ромні» статус ECOSOC [офіційне визнання організації з боку Економічної і Соціальної Ради ООН, що дає право брати участь у засіданнях ООН, подавати заяви та виступати на міжнародних форумах, — ред.]. 

«Я дуже пишаюсь тим, що цього року змогла привезти голоси ромських жінок із України на міжнародну арену. І я впевнена — наступного разу нас буде ще більше і наш голос звучатиме гучніше», — підсумувала Анжеліка Бєлова.

Фото для матеріалу надані Наталією Томенко