Циганська муза. Як Ліна Костенко писала про ромську поетку Папушу

«Розказані пісні», «Лісу, батьку мій», «Папуша, велика таємниця» – ці та інші вірші написані однією з найбільш відомих ромських поетес – Папушею, вона ж Броніслава Вайс. Про неї ми уже писали в нашому попередньому матеріалі, цього ж разу хочемо розповісти про те, як циганську поетесу зобразила у своїй поемі українська  письменниця-«шістдесятниця» Ліна Костенко. Образ Папуші став одним з ключових у літературі, кіно, музиці, театрі та живописі. 

«Циганська муза» поема, яку українська поетеса створила, вносячи образ Папуші в український культурний простір та описуючи традиції ромського народу, а перш за все, складну та драматичну долю ромської жінки з табору. У сюжеті твору –  молода циганка Папуша, яка захотіла навчитися грамоти, щоб писати вірші. Для табору вона інша, і всі її зневажали та засуджували. За це самі ж роми виганяють її з табору. Врешті жінка знаходить прихисток у Польщі, з роками її визнають у тогочасному польському літературному процесі, втім її душа залишається в степах. Цікаво й те, що поему «Циганська муза» поставили на сцені  Київського музично-драматичного циганського академічного театрі «Романс» на початку 2000-х років, де театральний курс тоді координувала українська акторка Ада Роговцева, а художнім керівником та директором був Ігор Крикунов. 

На фото: актори театру «Романс»

Ось як  говорила сама ж Ліна Костенко про непросту життєву історію ромської поетеси Папуші: «Мене захопила. Це як і у нас. От її там гнобили в таборі усі, Папушу. Ці її папірці з віршами спалювали. А коли стала зіркою, тоді всі стали і книжки продавати, і на цьому заробляти. І почали казати, що це наша гордість. Як у нас. Сьогодні ти, хто б ти не був герой, не герой – ти не потрібен своєму народу, владі. А коли вже тебе нема, от, тоді починають казать, що там що ти...».

Втім образ Папуші приваблював і кінематографістів. Наприклад, подружжя польських режисерів Йоанна Кос-Краузе і Кшиштоф Краузе зняли художній фільм про Папушу, яка вразила їх не лише талантом, але, передусім, особливою вразливісті людини, захопленням світом та сором’язливістю бути почутою. У фільмі ромська поетеса постає як жінка, що у суворому патріархальному суспільстві демонструє, яку ціну може заплатити особистість за свою інакшість. За намагання вирізнятись з-поміж інших. «Якби я, дурна, не навчилася б читати і писати, то була б сьогодні щаслива». Так говорила Папуша про своє життя.

Якщо повернутись до Ліни Костенко, то її осмислення ромської поезії та рефлексія відбувається і через ліричні тексти, зокрема, в яких українська поетеса розмірковує про свою героїню через метафори та розмаїті образи природи. Зрештою, вона присвячує один зі своїх віршів. Ось, наприклад, одна з поезій, де авторка обмірковує про сенси та контексти життя ромської жінки. І де зчитується вразливий образ поетеси з циганського табору.

Втім, архівні факти та дослідження про ромську поетесу свідчать про дещо протилежний архетип, аніж той, який часто зображують у літературі. Наприклад, в одному з інтерв’ю для польського телебачення, записаному в 1978 році, Папуша постає перед глядачами усміхненою, інтелігентною жінкою, яка попри всі негаразди вміє радіти життю. Її мова дуже правильна і мелодійна, сама вона справляє враження людини щирої та винятково мудрої. Такої, що вміє радіти дрібницям і бачити прекрасне навколо себе в кожному його прояві.

«До поезії треба сходитись, як до великого вогнища»,  – писала Папуша, закладаючи у цих словах глибокий сенс, що досі відгукується, фонтанує та проявляється найрізноманітнішими проявами.

ЦИГАНСЬКА МУЗА (уривок)

Неписаний закон циганського народу —

віків не ворушити, бо буде каламуть.

Вітчизни в них нема, тому й поетів зроду

немає, не було і не повинно буть.

      Кибиток кочових ребристі халабуди.

      Старого вожака гартоване лице.

      Циганську маяту виносити на люди?!

      Будь проклятий навік, хто зважився на це!

      Сережками трясти, співати гарно — й досить.

      Панка приворожити, здурить когось — не гріх.

      А літери писать — тебе ніхто не просить.

      Поезія? Народ?!

                                Ти що — проти своїх?!

Фото у матеріалі: з відкритих джерел