Про емпатію, якої бракує: чому Німеччина досі не усвідомила масштабу війни в Україні

Advocacy

Чому підтримка України в Німеччині досі виглядає обмеженою? Чому колоніальний аспект війни все ще поза увагою? І чому ромська тема залишається невидимою — навіть у середовищі української діаспори? У новому епізоді «Ай ту Жянес. А ти знаєш?» — розмова з Сарою Райнке, історикинею, правозахисницею та директоркою Департаменту з прав людини берлінського офісу Society for Threatened Peoples. Про сліпі плями європейської солідарності, присутність українських меншин у Німеччині та діалог, що лише починається.

Сара Райнке — директорка Департаменту з прав людини організації STPI — Society for Threatened Peoples («Товариство захисту народів, що перебувають під загрозою») у Берліні. Це одна з найвпливовіших організацій у сфері прав меншин, створена у відповідь на злочини ХХ століття.

Сара — історикиня, правозахисниця, фахівчиня з питань Східної Європи та одна з тих, хто послідовно підтримує Україну: ще до 2014 року усвідомлювала загрозу з боку Росії та публічно про це говорила. Правозахисниця переконана: навіть попри відчутний поступ у поінформованості німецького суспільства зараз, після 2022 року, ключові теми залишаються у тіні. 

Однією з «прогалин» є й ситуація українських ромів, чиї голоси майже не чути навіть всередині самої української діаспори в Німеччині:

«Якщо порівняти 2014 рік і тепер, то, я думаю — або принаймні сподіваюся — що багато людей у Німеччині вже зрозуміли, що сталося, і краще усвідомлюють, що відбувається в Україні[…]Зараз ми намагаємося підняти тему ромів з України також і серед української діаспори в Німеччині. Адже тут багато українців, і важливо, щоб вони знали більше про ситуацію ромської спільноти. Тому ми організовуємо заходи, дискусії, намагаємося відкрито говорити про ці речі».

Однак, попри зусилля громадських організацій, у самому німецькому суспільстві відчутна неоднорідність у сприйнятті війни в Україні. Сара не ідеалізує ситуацію — навпаки, говорить про болючі розриви в емпатії та суспільні суперечності, які все частіше виходять на поверхню:

«Я завжди критично ставлюся до Німеччини. Це моя країна, і не можна бути повністю задоволеним тим, як влаштоване життя там, де ти живеш. Так, у суспільстві є певний рівень розуміння й солідарності. Але результати виборів — зокрема зростання підтримки крайніх правих і лівих — свідчать про те, що велика частина людей не відчуває ані солідарності, ані емпатії до українців[…] Також існує ієрархія серед біженців. Люди приїжджають до Німеччини з різних країн, але до українців ставляться одним чином, а до інших — зовсім інакше. Це серйозний виклик для нашого суспільства… Якщо чесно, я вважаю, що Німеччина могла б зробити значно більше для підтримки України».

Сара Райнке та організація STPI послідовно працює над тим, аби в німецькому публічному просторі з’являлися не лише теми України, а й голоси самих українців. Особливо — представників меншин і корінних народів, про яких досі говорили надто мало:

«Я дуже люблю українську літературу й організовую літературні вечори, де ми її представляємо. Минулого року ми видали велику книжку про історію, культуру та політику кримських татар. Це і велика комунікаційна робота, і форма адвокації та лобізму…. Ми запрошуємо до Німеччини представників з України — особливо з числа меншин і корінних народів. Щоб вони могли особисто зустрічатися з депутатами, відвідувати міністерства і тримати ці теми у фокусі».

Однією з ініціатив, яку Сара Райнке підтримала останнім часом, стала перша Літня школа з історії ромів — у партнерстві з українською ГО «АРКА». Вона переконана: тільки через спільну роботу можна змінювати наративи памʼяті й долати мовчання навколо забутих сторінок історії.

«Ідея об’єднати молодих ромів з України, Німеччини та інших країн — справді важлива. Адже я не певна, чи тема геноциду ромів достатньо представлена в німецьких шкільних підручниках. Вона має там бути, але багато хто досі не знає цієї історії. Шоа — тобто масові вбивства євреїв і ромів — відбувалися в тому числі й на території сучасної України та Білорусі. І німецьке суспільство має про це знати».

Повну версію подкасту слухайте у доданому аудіофайлі.