Паски-гіганти, святкування в родинному колі та застілля на цвинтарі: як роми святкують Великдень

Традиції святкування Великодня ромами в Україні — це завжди про давню історію, важливість родинних зібрань та зв’язок з предками. Єва Райська зібрала історії кількох ромських родин, які розповіли те, як готуються до Великодніх свят, зокрема, випікають паски. А ще  — дізналась рецепт ромської паски. 

«За кордоном дуже не вистачає традицій та сімейної атмосфери»

Про традиції святкування одного з найбільших християнських свят  — Великодня, розповіла заступниця директора Молодіжної агенції з адвокації ромської культури «АРКА» Наталі Томенко. У її родинній традиції цей день має особливе значення. В дитинстві у переддень Великодня вона малою разом з батьком йшла до церкви, приблизно о 4 ранку. Далі, повертаючись додому з урочистої меси, допомагала мамі накривати святковий стіл. Тоді приходила вся родина: кожен збирався біля святкового столу та куштував святкові наїдки. Зазвичай на святковий стіл кладуть кошик, який привезли з церкви та розкладають в тарілки все освячене. Господар дому бере паску, ставить її на велику тацю і найбільшим ножем, який є в домі, розрізає її навпіл. В цей момент всі переживають, щоб вона не виявилась всередині порожньою. Адже коли паска повна, то вважається, що рік буде повним, здоровим. Далі снідають, як і в кожній українській родині. До початку повномасштабного російського вторгнення родина Наталі Томенко Великдень завжди святкувала разом.

«Коли після святкової трапези всі йшли відпочивати, пригадую, як  в дитинстві сідала за малювання. Мені тоді було десь 13 років і мені хотілось намалювати ікону. Це був такий денний, дуже сакральний час. Намалювала її олівцем, як скетч. Це була Божа Матір. Ця ікона в мене досі є в рідному домі в Кременчуці», — ділиться спогадами Наталі.

На фото: Наталія Томенко з братом. Фото з архіву родини Томенко

Якось, коли Наталі була студенткою та навчалась у Будапешті, вирішила спекти паску у гуртожитку, де тоді мешкала разом з усіма іншими студентами. Процес почався ще  вночі, але тісто не сходило. Ну кухні було недостатньо тепло. Тоді дівчина розігріла духовку так, що жар поширився по всій кімнаті. Тісто зійшло. Для дівчини це досі лишається одним з важливих пам'ятних моментів святкування Великодня у студентські роки. Особливий ритуал, який давав розуміння щодо її коріння.

У 2023 році в час повномасштабної війни росії проти України Наталі вирішила приїхати на Великдень додому, до Кременчука. Каже, що за кордоном дуже не вистачає традицій та сімейної атмосфери. Її неможливо відтворити, коли ти живеш та працюєш в іншій країні за тисячі кілометрів від дому.

«Звісно, що мої друзі, які тут є з різних країн, підтримують та розділяють зі мною цей день, але це все одно не те. Не вистачає великого, теплого родинного застілля», — каже Наталі Томенко.

Цьогоріч, за її словами, вона святкуватиме Великдень з частиною її родини, яка зараз за кордоном. Попри те, що не вся сім’я зможе зібратись за святковим столом, це можливість зберігати свої родинні традиції та зв'язок  у складних обставинах, коли триває російсько-українська війна.

«Важлива роль під час приготування пасок у ромських родинах відводиться дітям»

Один з ключових в процесі приготування до Великодніх свят у ромській громаді є процес випікання самих пасок. А найголовнішою особливістю ромських пасок є те, що вони високі. Переважно 70-80 сантиметрів, або й більше. Тому їх роми готують у спеціальних печах. У деяких регіонах такі печі називають «руськими». Це пов’язано з тим, що колись їх використовували на українських теренах русини. Загалом в українських селах їх було доволі багато, тож вони були поширені передусім серед українців. Інколи в таких печах випікали хліб чи інші вироби з тіста. Зазвичай, спеціальні печі для випікання пасок розташовані на подвір’ї приватних будинків і  їх використовують раз на рік, коли печуть паски. Втім, не у всіх господарів вони можу бути Тому часто роми домовляються між собою, щоб пекти паски в одній печі. Починається такий процес ще за тиждень до Великодня. Кожен записується у чергу і чекає, коли зможе принести свої паски для випікання. 

На фото: ромські паски. Фото з архіву родини Томенко

У родині Володимира Яковенка, виконавчого директора Молодіжної агенції з адвокації ромської культури «АРКА», який належить до етногрупи руська рома, процес випікання пасок є особливим і дуже важливим процесом. В будинку, де печуть паски передусім повинна бути тиша та спокійна атмосфера. Господиня також повинна перебувати у спокої, а голова її має бути покрита хусткою. Загалом кількість великодніх пасок у ромських родинах дуже велика, адже випікають на всю численну сім’ю. За рецептурою використовують приблизно 200 яєць, де розділяють окремо жовток та білок. Інколи білків може бути менше, щоб тісто було жовтим. Додають масло, олію, неодмінно домашню сметану, цукор. Все це замішується, щоб сформувати тісто і далі приступити до головної кульмінації. Володимир каже, що у його родині прийнято, аби сини допомагали матері, особливо із замішуванням великоднього тіста. Втім може бути, що жінки з різних родин збираються разом і також допомагають одна одній. Важлива роль у ромських сім’ях під час приготування пасок відводиться дітям. Коли відбувається процес приготування пасок, дитина повинна доторкнутись до тіста  — це означатиме, що процес вдасться, паски будуть смачні, а в родині пануватиме добробут увесь рік. Також існує прикмета, якщо всередині паска порожня, то це означатиме, що наступний рік буде менш вдалим, особливо у фінансовому сенсі.

Так, як роми є доволі забобонними, то вірять і у знаки. Наприклад, якщо тісто не зійшло, або паска пригоріла, то це означає щось не дуже добре. Натомість, якщо великодній хліб виходить смачним, запашним та гарним  — така сім’я матиме щастя та радість. 

Якщо ви ніколи не готували ромську паску, то ось вам традиційний перепис. Спробуйте   і ви.

Рецепт ромської паски: 

3 літри молока

3 кг масла

400-500 грам дріжджів

150-170 яєць

5 кг цукру

8-10 кг борошна

0,5 кг родзинок

15 пакетів ванільного цукру

300 грам цукатів, за бажанням

Ще одна цікава і давня традиція у ромів: вшановувати пам’ять своїх померлих предків. Відвідувати на цвинтарі їхні могили та разом з ними розділяти Великодню трапезу. 

На Провідну неділю роми збираються на цвинтарі і накривають стіл. Намагаються, щоб стіл був навіть багатший, ніж у них вдома. Також дуже важливо, щоб була паска. Під час таких відвідин, вони спілкуються, згадують хороше про померлих, оповідають історії. Традиція ходити на цвинтар тиждень після Великодня  присутня майже у всіх етногрупах ромів  України. Відтак  кожна з родин намагається її дотримуватись.