«Невидимі. Стійкість: минуле і сучасність ромів». Як зрозуміти історію ромів через візуальну культу

Візуально-наративна виставка в «Бабиному Яру» під промовистою назвою «Невидимі. Стійкість: минуле і сучасність ромів», була створена до Дня памʼяті жертв геноциду ромів. Вона розповідає про складні історичні моменти ромського народу у часи Другої світової війни. Експозиція складається з двох грунтовних частин, які поєднані між собою лінією наративу та візуального мистецтва.

Перша частина експозиції починається з історичного підґрунтя: документальних свідчень про геноцид ромів в Україні під час Другої світової війни. Тут можна побачити архівні матеріали, живі свідчення людей, які вижили в період німецької окупації, а відтак — глибше зрозуміти масштаб проблеми, яка замовчувалась роками. Цьому сприяють особисті історії свідків, живі голоси людей та їхній шлях. Це про пам’ять та документацію й фіксування того, що зникає. Друга частина виставки презентує оптику сучасних ромських митців — представників другого й третього покоління ромів, які пережили геноцид за часів Другої світової війни. З одного боку, вони осмислюють міжпоколінну травму, а з іншого — репрезентують сучасний контекст становища ромських спільнот в Україні. У техніці аналогового колажу український художник шукає різні способи передати через візуальність особисті історії. Роми, які служать в ЗСУ, культурні та громадські діячі, правозахисники, письменники — всі вони створюють мапу ідентичностей спільноти, що підсвічується видимістю.

Наталка Цмоць — канадська дипломатка, Надзвичайна і Повноважна Посолка Канади в Україні, міркуючи про експозицію, зауважує, що історія ромів дуже складна і довга.

«Дуже важлива ця виставка. Вона показує якими є роми. Про яких, ми виявляється мало що знаємо. Ця виставка більше показує те, що ми можемо бачити чи знати. Що стосується історії ромів Канади: однозначно вони є, адже Канада дуже мультикультурна країна. Дуже багато національностей проживає. Для нас це також тема для осмислення, для рефлексій і для подальшої спільної роботи в контексті історії ромів», — зазначила Посолка. Водночас Наталка Цмоць наголосила на важливості висвітлення тематики ромської історії і таким чином  підсилення голосу цієї громади всередині країни. А отже — продовження документування того, що важливе.

Під час офіційного відкриття експозиції виставки «Невидимі. Стійкість: минуле і сучасність ромів» були присутні й інші іноземні дипломати. Зокрема, Тимчасовий повірений у справах Посольства Франції в Україні Себастьєн Сюрен. Він зазначив, що тема ромів в Україні стрімко розвивається та має дуже позитивну динаміку.

«Звісно, якщо порівняти становище ромів в Україні та у Європі загалом, то складається враження, що тут в Україні, вони мають свій голос та роблять все можливо, аби створювати власні ініціативи та ставати більш видимими у суспільстві. Це цікавий феномен. Важливий шлях та приклад того, як співживуть національні меншини у тій країні, яку вони вважають своєю вітчизною. Мені приємно і водночас цікаво бути присутнім на цій виставці, як і події загалом, адже це високий рівень організації та мистецького сегменту. Водночас подія чітко показує велику та активну включеність ромських спільнот у розвиток громадянського суспільства в Україні», — зазначив  французький дипломат.

На фото: Тимчасовий повірений у справах Посольства Франції в Україні Себастьєн Сюрен

За його словами, якщо порівняти становище ромів України та Франції, то це два дуже різні і складні досвіди.

«Бо залежать від певних історичних, економічних, культурних та політичних контекстів країни чи конкретного суспільства. Але точно, це завжди про можливість більш грунтовно та глибше досліджувати ці теми, включати їх до загального дискурсу, розмов чи дебатів. З Франції, наприклад, походить такий відомий ром як Раймон Гюрем. Він пережив Другу світову війну, був в’язнем концтаборів, був фокусником, але зумів вижити завдяки своїй стійкості та незламності. Тут на виставці представлені роми України, які також внесли чи продовжують вносити важливу лепту у свою країну, в суспільство та громадський рух опору. І це показує їхню важливість у всі часи та історичні зрізи епох», — сказав Тимчасовий повірений у справах Посольства Франції в Україні Себастьєн Сюрен.

Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров, говорячи про контекст ромів та їхньої історії, сфокусував свою увагу на тому, що вони були передусім громадянами України з ромським походженням, ставши жертвою двох тоталітарних режимів: нацистського та  комуністичного. За його словами, пам’ять є важливою, бо вона формує загальне розуміння та масштаби трагедії.   

«Пам’ять в контексті українського суспільства  не є вибірковою. Наша пам'ять про тих, хто жив в цій країні, хто є її нащадками, хто наповнював її культурним, мистецьким, релігійним простором. Роми — це один з елементів нашої культури. Так, можливо, він малознаний, але присутність ромів в Україні нараховує сотні років. Ми співіснували, ми жили, ми створювали спільні історії. Коли ми згадуємо тих ромів, які стали жертвою тоталітарної системи, це означає, що ми згадуємо тих громадян України, які мешкали з нами, і які були нашою історією. Весь побутовий антироманізм та антисемітизм, все це прийшло до нас з Росії. З тоталітарного суспільства, яке не бачить жодної культури, крім руской, та може за це вбивати. Їхня риторика сьогодні така ж сама, як була риторика у німців, коли вони в Києві знищили ромів за етнічною ознакою. Треба усвідомити наскільки жорстоке було явище тогочасного режиму. Явище, яке ми сьогодні фіксуємо та відновлюємо у нашій пам'яті. Навіть тих киян, які залишились та вціліли після деокупації, змушували мовчати. Відтак російська пропагандистська машина говорила про поховання в Бабиному Яру, про совєтських солдат, яких, мовляв, розстріляли німці. Вони приховували ці злочини. І це ключ до розуміння всіх тоталітарних систем», — наголосив Олександр Алфьоров.

На фото: голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров

Зрештою, міркуючи про важливість збереження і вивчення пам’яті і трагедії ромської історії, можна також говорити про окреслення певного етапу історичного розвитку. А також в цілому осмислення трагедії самим народом. Сьогодні ще більше громадських мистецьких ініціатив говорять про цей досвід, сублімуючи його у соціальні та культурні проєкти і таким чином підсвічуючі те, про що роками замовчувалось та стигматизувалось.

Тож фінальний  розділ виставки «Невидимі. Стійкість: минуле і сучасність ромів» поєднує стійкість минулого з контекстом сучасного ромського руху. Та показує: нинішня історія ромів — це  завжди про спротив, біль, мовчання, але і героїчні історії простих людей.

Фото: Руслан Сингаєвський