Медіавплив однієї історії: роми, танк, війна і суспільне сприйняття

Що робити, коли вірусна історія розповідає про твою громаду? Коли веселий мем має глибші наслідки, ніж може здатися? Дослідники Микола Гоманюк і Януш Панченко вирішили не просто зберегти кумедний епізод в історичній пам’яті, а розібратися, чому він так широко «розлетівся» і що стоїть за цим феноменом. Йдеться про ромів, танк і медіа. 

Пригадуєте історію, що сталася на початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, коли роми вкрали ворожий танк? Наскільки історія правдива, як її сприйняла сама ромська громада і українське суспільство загалом та який медіаефект вона викликала? Ці питання розглянули Микола та Януш у своїй статті «Від поцупленого цвяха до викраденого танка». 

Матеріал дослідників відзначений в категорії «Спеціальна нагорода від журі» на Міжнародному журналістському конкурсі Journalist Exellent Award 2025 «Ethnical media reporting on Roma».  

«Жянес» поспілкувався зі співавтором статті Миколою Гоманюком про те, як наратив, який міг стати принизливим, перетворився на простір для видимості та поваги. 

На фото (зліва – направо): Микола Гоманюк, Борис Тарасюк, Януш Панченко на церемонії нагородження

— Чому взяли цю тему, цю подію для розгляду в статті?

— Тут якраз все просто: ми з Янушем Панченком, співавтором статті, обидва родом зі Старої (як її називають місцеві - ред.) Каховки. А Любимівка, де все почалося – це фактично передмістя Каховки. Один населений пункт плавно переходить в інший і навпаки. Відповідно, все, що там відбувається, дуже цікавить і мене, і Януша. Тим більше тут така непересічна новина. Як це було оминути?

— Чи не здається вам, що існує ризик, що така «позитивна історія» лише підкріплює стереотип «ром = крадій», навіть якщо цього разу — геройський крадій?

— Будь-який стереотип має свої позитивні та негативні сторони. Це як зброя, якою можна захищати і захищатися, а можна вбивати невинних. Питання лише як їх використовувати, з якою метою. От ми і вирішили використати цей стереотип з користю – і для ромів, і для України.

— Чи вважаєте ви, що вірусність цієї новини реально вплинула на зниження упереджень щодо ромів?

— Ми теж захотіли перевірити цю гіпотезу. Для цього згодом провели ще одне дослідження – цього разу кількісне. Це було масове опитування. Ми зʼясували, що зниження рівня ксенофобії щодо ромів в Україні було не таким великим, як нам спершу здалося. Але воно було помітним. І разом зі статтями про ромів в лавах ЗСУ, про ромів, що потерпали від війни, ромів-волонтерів, випадок з танком відігравав у цьому вагому роль.

— Як ви можете оцінити цей парадокс: коли зазвичай говорять, що роми щось вкрали – це викликає негативні емоції. А тут — лише схвалення, підтримка і захоплення.

— Тут багато різних шарів – про них детально розповідаємо в статті. А якщо говорити коротко, то мені здається, що люди просто ставили себе на місце героїв тієї танкової історії. Що називається – я б теж так вчинив, якби була така можливість.

— Чи спостерігали, який зараз ефект має ця історія? Зберігся інтерес? Чи триває цей позитивний ефект?

— Будь-яка сенсація затухає. Це неминуче. І ми якраз і своєю статтею, і театральною виставою, яку ми зробили на її основі, хотіли подовжити позитивний ефект цієї події. Ми показували виставу в 2023-2024 роках в Берліні, Львові, Гермерсгаймі, останній раз — цьогоріч в Манчестері. І оскільки запрошують – значить інтерес до теми є.

— І останнє питання – чи, дійсно, крали роми той танк?

— Є така теорема Томаса, яка наголошує: якщо ситуація визначається як реальна, то вона реальна за своїми наслідками.

На фото: переможці конкурсу в різних номінаціях. Януш Панченко, Микола Гоманюк — другий і третій ліворуч (відповідно)

Історія про ромів і викрадений танк стала прикладом того, як одна подія може змінити кут зору. У медіа, де ромів здебільшого згадували в негативному контексті, з’явився інший сюжет — про небайдужість, патріотизм, сміливість. І сюжет цей привертає увагу не один рік. І сюжет цей допомагає побачити, нагадати, що роми — не маргінальна частина суспільства, а звичайні громадяни. 

Історія, яка стала об’єктом дослідження, яка отримує нагороди і стає основою для мистецьких проєктів. Історія, за якою стоять роми. Історія, яка на мить зняла упередження, стереотипи, знецінення — і викликала щиру підтримку.  Хотілося б, аби це відчуття не зникало разом із інформаційним шумом.