Фестиваль «Земля Поетів» перетворив Львів на сцену для голосів минулого

Culture

Сьогодні ми перенесемося у Львів — місто, де слово завжди звучить трохи гучніше, бо саме тут кілька днів тому відбувся Міжнародний літературно-поетичний фестиваль «Земля Поетів» — подія, яка перетворила місто на великий відкритий мікрофон. У цьому випуску подкасту «Ай ту Жянес. А ти знаєш?» ми поговоримо про найцікавіші події фестивалю, про атмосферу, яка об’єднала авторів і читачів. І, звісно, про людей, які роблять цей простір живим. А моїми співрозмовницями цього разу будуть репортажистка, письменниця Єва Райська, а також  письменниця, перекладачка, родом з Гуцульщини Люба-Параскевія Стринадюк. Їхній літературно-музичний перформанс «(Не)вцілілі, вбережені: Дебора Фоґель, Зузанна Ґінчанка, Папуша», у рамках міжнародного літфесту показав, що творча синергія може народжувати непередбачувані та захопливі форми. Вражає, як авторки поєднали свої підходи й голоси, створивши єдину історію.

Понад п’ятдесят подій, десятки українських та іноземних авторів, поезія у поєднанні з музикою, перформансами та несподіваними форматами — усе це створило атмосферу, в якій слово звучало не лише зі сцени, а й у дворах, кав’ярнях і на переходах між локаціями, названих на честь класиків української літератури — «Шевченко», «Франко», «Леся» і «Стус».

Цьогорічне гасло фестивалю: «Поети творять націю» — прозвучало особливо сильно. Бо йшлося не лише про тексти, а про пам’ять, про реальність війни, про голоси, які повертаються і голоси, які сьогодні формують нашу культурну опору.

Письменниця Єва Райська пояснює, з чого все починалося, і як народжувався проєкт, який поєднав текст, перформативність і глибоку особисту працю: 

«Ми цей проєкт презентували ще минулого року у Дрогобичі на фестивалі «Шульцфест», присвячений польському письменнику і художнику єврейського походження Бруно Шульцу. І тоді це була наша прем'єра. І цього року це був другий раз. Робота над цим проєктом була різна, в дуже гібридних форматах. Кожен мав свою частину, тобто я працювала над текстами Папуші, Люба-Параскевія Стринадюк над текстами Зузанни Ґінчанки. Ми вибрали і шукали переклади, які є українською, щоб цю поезію ми могли зачитати. Ми також самі це все режисерували, тобто в нас не було режисера. І це, в принципі, теж добре, бо це було таке відчування того, як ми собі це бачимо», – розповідає Єва Райська. 

Письменниця ділиться своїми спостереженнями про реакцію аудиторії на поезію ромських та єврейських авторок і розповідає, що відкриття цих голосів стає особливо цінним для слухачів.

«На наших виступах я бачу, що аудиторії дуже цікаво відкривати як єврейську, так і ромську поезію. Зокрема, якщо єврейська поетка Зузанна Ґінчанка  вже більш відома, то Папуша для багатьох досі залишається невідомою. І для публіки це справжнє відкриття — усвідомити, що Папуша була геніальною поеткою. У моєму дослідженні видно, що Папуша могла належати трьом народам: передусім ромському, потім польському — завдяки відкриттю Єжи Фіцовського, а також українському, бо під час Другої світової війни вона мандрувала землями Волині», – додає Єва Райська.  

Письменниця Люба-Параскевія Стринадюк, яка є авторкою восьми прозових книжок, в яких описує життя і світ гуцулів, оповідає про свій гуцульський рід, поєднуючи у своїх текстах літературну українську мову з гуцульським діалектом,  пояснює, чому для них було важливо презентувати три різні голоси на одній сцені у Львові. Каже, що для того, аби слухачі відчули історії поеток і зрозуміли, як література може звучати в сьогоденні.

«Ми об'єдналися в одній події, щоб презентувати ці три голоси. Я представляла Зузанну Ґінчанку. Отже три голоси і нас теж троє. Діана Горбань — театралка та акторка,  представляла Дебору Фоґель, яка також була єврейкою, як і Зузанна Ґінчанка, і вона загинула в гетто у Львові. Вона наша улюблена інтелектуалка, поетка, культурологиня, літературознавчиня, чия родина загинула від нацистського режиму в 40-х роках у Львові. Нам хотілося, щоб цей перформанс прозвучав саме у Львові, адже Зузанна Ґінчанка і Дебора Фоґель були тісно пов’язані з містом», – зазначає Люба-Параскевія Стринадюк.  

Поезія — це коли одне слово відкриває тобі цілий Всесвіт. І цьогорічний Міжнародний літературний фестиваль, що відбувся у Львові можна назвати масштабною культурною подією. Це ніби побувати на чотирьох унікальних фестивалях одночасно. Тож, хто там був – той зрозуміє. А ми лише намагалися частково розповісти, що роблять на культурному фронті наші літератори та митці для майбутнього України. 

Повну версію подкасту слухайте у доданому аудіофайлі