А ти знаєш, як святкують Різдво у ромських родинах?

Culture

Загалом в Україні проживає близько 15 етнічних груп ромів. Їхні звичаї подібні до українських: збираються у сімейному колі, готують 12 пісних страв, кутю, узвар.

Однак кожна з груп (і навіть кожна з родин!) має ще й свої унікальні традиції. У цьому випуску подкасту «Ай ту Жянес. А ти знаєш?» члени команди молодіжної агенції з адвокації ромської культури «АРКА» та медіапроєкту «Жянес» розповідають про своє походження та родинні звичаї.

Володимир Яковенко, виконавчий директор молодіжної агенції з адвокації ромської культури «АРКА»:

Мої пращури приїхали на територію України з Курської області. Але ми проживаємо в оточенні ромів-сервів. Це найбільша ромська група в Україні.

У нас не прийнято звати в гості. Якщо людина виявила бажання до тебе прийти, то ти маєш привітати цю людину і прийняти, якомога краще. А як ми знаємо, родини у ромів здебільшого дуже великі, тож Різдво відзначали великими групами. 

А якщо ми «зазиваємо» гостей, то на столі обов’язково має бути птиця, наприклад, індик. Після того, коли заспівали колядку, один із найбільш поважних гостей розламує цього індика і роздає по шматочку кожному із присутніх.

Під час приготування, господині ховають у цю птицю монетки: кому трапиться — у того рік мине в достатку.

Наталі Томенко, заступниця директора молодіжної агенції з адвокації ромської культури «АРКА»:

Моя родина походить з ромів-сервів. Це одна з найбільших груп ромів в Україні.

Коли ще був живий дідусь, а він був надзвичайно комунікативною та шанованою у громаді людиною, до нас приходило дуже багато гостей, родичів зі сторони батька, зі сторони матері. 

У цьому був свій плюс і мінус. У мене, як у дівчинки, а також у моєї мами, була велика кількість обов'язків, які ми мали зробити вдома. Приготування тривали тиждень: прибирали, прикрашали хатину, ставили велику ялинку. 

Існує «ромська» і «неромська» кутя. Ромська кутя в нашій родині — це кутя, що готується з рису. А «неромська», тобто українська, готується з пшениці. Коли в нашій родині з'явилась українка, жінка мого дядька, нам сподобалась на смак «неромська» і з того часу ми почали готувати дві куті. 

Ілля Герасимов, журналіст: 

Я походжу з двох ромських меншин. Серви — це по батьковій лінії, і руска рома — по маминій лінії. Виховували за традиціями та діалектом руських ромів. 

У нашій родині щороку збираються одні й ті ж люди. Навіть ми вже знаємо, хто прийде перший, а хто останній. Хто запізниться, а хто, як завжди, буде найперший сидіти, чекати. Кутю було прийнято готувати більш сухою, із сухофруктами,  горіхами,  медом та пшеницею.

У невістки, дружини дядька, заведено заносити в будинок сіно, розкидувати скрізь. Для нас це спочатку було дико. Але потім ми звикли, і вона вже почала вносити елементи своїх традицій у родину.

Януш Панченко,  ромський етнограф та мовознавець:

У мене батько із сервів, а мати з волохів. Тому в мене родина змішана, традиції змішані.

Наприклад, у волохів є обряд «благословення», на відміну від сервів, на свята. Для того, щоб член сім’ї міг відзначати свята – потрібно отримати благословення на це від свого батька. Сюди ж відноситься і можливість готувати страви.

У кожної родини волохів є так званий «родовий набір» продуктів, які не можна готувати. Наприклад, якщо батько не готував свинину, то його син теж не матиме права її готувати. Відповідно, у волохів може бути дуже різна кухня на свята. У сервів такого немає. Вони вільні в цьому виборі, що готувати, коли готувати, як вони хочуть. Виходить так, що якщо в родині один син, то він отримує дозвіл автоматично. 

Слухайте повну версію подкасту у доданому аудіофайлі.