Пам’ятати разом: як пройшла перша Літня школа з історії ромів у Берліні

У червні 2025 року в Берліні пройшла перша міжнародна Літня школа з історії ромів «Згадуємо разом» — подія, що об’єднала молодь із шести країн навколо теми, яка досі рідко звучить вголос: геноцид ромів у ХХ столітті. Від лекцій і фільмів до візитів на місця пам’яті та рефлексій — школа стала не лише простором для обміну знаннями та досвідом, а й простором довіри, співпереживання та відповідальності. А також — важливим кроком до створення нового спільного наративу, в якому немає місця мовчанню.

У Берліні 11-15 червня 2025 року відбулася перша міжнародна Літня школа з історії ромів «Згадуємо разом». В освітньому проєкті взяли участь представники молодого покоління з України, Німеччини, Польщі, Румунії, Угорщини, Північної Македонії. Протягом кількох днів учасники досліджували маловідомі сторінки історії геноциду ромів та сінті у ХХ столітті, відвідували місця пам’яті, працювали в групах, вели відкриті та щирі діалоги.

Школа була організована завдяки ініціативі Молодіжної агенції з адвокації ромської культури «АРКА» у партнерстві з Міжнародним товариством захисту народів, що перебувають під загрозою (Society for Threatened Peoples International — STPI / GfbV) та фінансової підтримки німецького фонду Stiftung EVZ.

Ідея створити Літню школу зʼявилася як природне продовження багаторічної діяльності організації «АРКА» у сфері молодіжної роботи. За словами координаторки проєкту Чінари Мажидової, метою було поєднати освіту, досвід і памʼять у спільному просторі — де молодь могла б не лише вчитися, а й осмислювати складні сторінки історії разом:

«Щороку “АРКА” прагне розробляти та впроваджувати проєкти для молоді, зосереджуючись насамперед на молоді ромського та неромського походження. Ідея нашої Літньої школи постала саме з цього прагнення. Ми підготували цей проєкт в рамках міжнародної програми Young People Remember International, яку реалізує фонд EVZ (“Пам’ять, відповідальність і майбутнє”) і саме завдяки його підтримці ця ініціатива стала можливою».

На думку Чінари, важливість таких ініціатив з часом лише зростає:

«Ми живемо у тривожну й непевну епоху: дедалі більше країн втягнуті у воєнні конфлікти, а по всій Європі посилюються праворадикальні рухи. В умовах таких викликів ми як молодіжна організація, що працює з українською ромською та неромською молоддю, особливо гостро відчуваємо потребу в глибокій освіті про минуле. Відвідування меморіальних місць і жива участь у дискусіях відкривають шлях до неформального, але надзвичайно цінного навчання — навчання, що не лише розкриває сторінки історії, а й допомагає осмислювати складну реальність сьогодення».

На фото: учасники Літньої школи. Чінара Мажидова – праворуч

У рамках навчальної програми учасники досліджували, як формуються та вкорінюються стереотипи про ромів, як ці уявлення сприймає сама громада та чи можуть існувати так звані «позитивні» стереотипи. Занурювались в історію ромів і сінті, вивчали різномаїття ромської мови з її численними діалектами, а також аналізували особливості життя й професій різних ромських груп в Україні та поза її межами.

Особливу увагу було приділено лекціям з історії ромів у міжвоєнний період, правовим і соціальним аспектам їхніх переслідувань у нацистській Німеччині. Значний блок програми стосувався Голокосту: учасники розглядали витоки нацистської ідеології, її символіку, риторику та механізми, які привели до системного знищення ромів і сінті — ще до початку масових розправ над єврейським населенням. Одним із ключових елементів став перегляд і обговорення документального фільму The Forgotten Genocide: Europe’s Gypsies in WWII — першої стрічки, яка висвітлює забуту історію знищення ромів нацистами та їхніми союзниками по всій Європі. Програму доповнили дискусії про сучасну політику пам’яті та складну динаміку міжетнічних відносин.

Лекції проводили історикиня Ганна Абакунова та аспірант Руфат Деміров, які спеціалізуються на темі геноциду ромів у Східній Європі та Балканах.

Лекторка Ганна Абакунова родом з міста Дніпро, Україна. Свого часу вона захистила дисертацію у Шеффілдському університеті у Великій Британії, а нині мешкає в Едмонтоні (Канада), де працює професоркою історії та культурознавства в Університеті Альберти.

Для неї це перша літня школа у професійному досвіді, де зібрались учасники з дуже різним етнічним походженням:

«Для мене це справді унікальний досвід — уперше я беру участь у літній школі, де зібралися учасники з настільки різноманітним етнічним походженням. Зазвичай це або лише українці, або лише роми, або ж представники інших національностей, не ромського походження. А тут були українці, кримські татари, німці, роми з Польщі, Румунії, Північної Македонії, Угорщини й України. Такий склад учасників для мене надзвичайно важливий. Я прагнула не просто поділитися знаннями, а створити умови для щирого діалогу між усіма», — зазначає Ганна Абакунова.

На фото: Ганна Абакунова

Особливо сильні емоції в учасників залишили візити до меморіалів та місць пам’яті. Один із таких — концтабір Равенсбрюк (Ravensbrück), який був основним жіночим концтабором нацистської Німеччини. Тут були ув’язнені щонайменше 2800 жінок і дівчат ромського походження. Згідно задокументованих даних, перший великий транспорт прибув з Австрії у червні 1939 року, наймолодшій серед затриманих було лише 14 років.

До останніх днів існування табору тут проводили медичні експерименти та здійснювали примусову стерилізацію — частину злочинної расової політики нацистів.

На фото: відвідування концтабору Равенсбрюк

Також учасники Літньої школи з історії ромів «Згадуємо разом» відвідали Меморіал ромам та сінті Європи, вбитим у роки нацизму (Denkmal für die im Nationalsozialismus ermordeten Sinti und Roma Europas).

Цей простір пам’яті розташований у самому серці Берліна — між Рейхстагом і Бранденбурзькими воротами: одне з небагатьох офіційних визнань геноциду ромів у Європі. Меморіал було відкрито лише у 2012 році — після десятиліть замовчування й наполегливої боротьби з боку ромських активістів. Тут немає помпезності: лише тиша і темний кам’яний трикутник посеред водойми, на якому щодня з’являється свіжа квітка. На гранітних плитах довкола — хронологія знищення ромських родин, а також рядки вірша «Auschwitz» італійського ромського поета Сантіно Спінеллі: німецькою, англійською та двома ромськими діалектами.

На фото: учасники Літньої школи біля Меморіалу ромам та сінті Європи, вбитим у роки нацизму

У рамках культурної програми учасники також побували на відкритті виставки «Holding Ground: Crafting New Paths in a Changing World» — події, що стала історичною віхою: вперше в історії Берлінської бієнале ромська німецька інституція ERIAC була запрошена як офіційний виставковий майданчик.

Ця експозиція поєднала мистецтво, пам’ять і силу ромської культури, відкриваючи нові шляхи у змінному світі. У її центрі — традиційні ремесла як форма виживання, опору й діалогу. Відвідувачі мали змогу зануритися в глибокі, майже забуті практики ромського життя — від трав’яних садів до лялькарства, мідництва й сторітелінгу.

Для учасників школи це стало не лише знайомством із сучасним ромським мистецтвом, а й цінним досвідом зустрічі з живими формами культурної пам’яті, які віднаходять нове звучання у просторі сучасного мистецтва.

На фото: експозиція виставки Holding Ground: Crafting New Paths in a Changing World

Важливою частиною школи стали особисті рефлексії: протягом усіх днів учасники вели щоденники, у яких фіксували свої думки, емоції та внутрішні зміни, а в останній день — ділились цим досвідом у спільному колі.

«Я вирішив взяти участь у літній школі, бо це унікальна можливість — не просто поговорити одне про одного, а поговорити одне з одним»,  — ділиться Джеймс, один із учасників. Він народився в Німеччині, навчається в Гайдельберзькому університеті на магістерській програмі зі світової історії.

«Для мене як для дослідника це був важливий крок — зануритись у тематику, пов’язану з національними меншинами, дізнатися більше про ромську спільноту, зокрема про вплив міжпоколінної травми. Це відкрило мені очі на багато речей, змусило переосмислити власні привілеї як так званої “білої” людини. Ці дні були дуже насиченими — емоційно й інтелектуально. Але саме тому були такими цінними, бо ці теми стосуються кожного з нас. Я відчув глибоку емпатію до людей, які щодня стикаються з дискримінацією. І тепер справді хочу забрати з собою не лише знання, а й відповідальність — замислитись, як я можу підтримати ромську спільноту у своїй подальшій роботі», — каже хлопець.

На фото: Джеймс, учасник Літньої школи

Серед тих, хто поділився своїми враженнями, була і Беттіна Почой з Угорщини — активістка, фасилітаторка, яка глибоко занурена у тематику ромського досвіду, зокрема з феміністичного погляду. 

«Найскладнішим моментом для мене стало відвідування концтабору. Але водночас — це був важливий і необхідний досвід. З феміністичної точки зору для мене було принципово побачити жіночий табір і дізнатися, як він функціонував. Це було емоційно виснажливо й змусило мене багато над чим замислитися. Також це був дуже цінний час зустрічі з людьми, активною молоддю, яка готова діяти. Особливо цінною була можливість поспілкуватися з українцями про політичну ситуацію та війну, яка триває».

На фото: учасники літньої школи. Беттіна Почой — ліворуч

Чінара Мажидова, підсумовуючи свій досвід як координаторки, зазначає:

«Я повинна визнати, що не до кінця усвідомлювала, скільки емоційної праці потребуватиме цей проєкт. Але саме це стало свідченням того, що нам вдалося створити безпечний простір — такий, де учасники змогли відкриватися, рефлексувати та говорити на складні теми — як-от геноцид ромів чи повномасштабна війна, що триває в Україні».

Вона додає, що цей проєкт чітко показав, наскільки важливими є подібні школи, події та зустрічі для молоді. Адже вони створюють простір для діалогу між ромами та неромами, даючи можливість кожному бути почутим. 

«У майбутньому я дуже хотіла б організувати деколоніальний воркшоп, який допоможе нам глибше осмислити сучасну ситуацію ромів та українців у ширшому історичному й соціальному контексті», — резюмує Чінара. 

Школа завершилась, але, як зазначали усі учасники, вона стала лиш початком нових знайомств, діалогів, досліджень. І, що найважливіше, — співвідповідальності. 

Бо пам’ять — це не лише про минуле, а й про майбутнє, яке ми творимо разом.